3. Джерела інформації в радіожурналістиці

Ефективність роботи інформаційної служби, її постійна обізна­ність з усім новим, важливим і цікавим, що відбувається в нашій країні та за кордоном, прямо залежить від кількості та різноманіт­ності джерел інформації, Чим ширша і розгалуженіша їхня мережа, тим повніше і різнобічніше вона висвітлює навколишні зміни. Тому інфор­маційна служба постійно прагне користуватися послугами якомога біль­шої кількості людей та організацій, які збирають різноманітну інфор­мацію, опрацьовують її, належним чином оформляють і оперативно над­силають до редакції, звідки вже вона передається в ефір або доходить до аудиторії по проводовій трансляційній мережі.

Джерела інформації, з яких живиться сучасна інформаційна служба державного радіомовлення, умовно можна об’єднати у кілька груп.

Перша група джерел

До першої з них належать власні джерела інформації: власні кореспонденти Національної радіокомпанії, які акредито­вані в усіх обласних центрах України; редактори та кореспонденти, які працюють у штаті інформаційних радіоредакцій; позаштатні кореспонденти -– радіожурналісти обласних, міських і районних радіоредакцій.

Матеріали, що надходять із цих джерел, як правило, розраховані для сприймання на слух і підготовлені згідно з планами редакційного мовлення. Значну їх частину становлять особливо цінні для інформа­ційного радіомовлення звукові матеріали ~ виступи, інтерв’ю, репор­тажі у записі на плівку.

Друга група джерел

До другої групи належать інформаційні агентства. Серед них на­самперед виділимо Укрінформ - національне інформаційне агентство, яке забезпечує інформаційну службу офіційними повідомленнями, важ­ливими новинами з внутрішнього та міжнародного життя України. Раніше це агентство входило до складу єдиної інформаційної системи ТАРС , а з 1990 р. воно є самостійною структурою, має своїх кореспондентів у всіх областях України і за кордоном.

Основним постачальником зарубіжної інформації є світове інфор­маційне агентство ІТАР-ТАРС, створене країнами СНД.

Левову частку новин з внутрішнього життя України добуває та готує інформаційна служба Українського радіо; Для задово­лення потреб мовних редакцій в оперативній інформації вона ж пере­хоплює з ефіру важливі повідомлення провідних радіостанцій світу. Цій самі меті служить й інформаційний канал «Бі-Бі-Сі», матеріали якого надходять англійською мовою і при потребі перекладаються.

Чимало інформації передають незалежні інформаційні агентства «Інтерфакс –Україна» та УНІАН, випуски яких Національна радіоком­панія передплачує. Перше з них є міжнародною корпорацією, яка об’єднує незалежні інформаційні агентства багатьох країн - Росії, Англії, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії, Узбекистану та ін. Українське агентство «Інтерфаксу» щоденно обмінюється з ними полі­тичними та економічними новинами і готує на основі цього взаємообміну три випуски політичної і один - економічної інформації.

Друге незалежне інформаційне агентства – УНІАН – теж збирає і поширює інформацію в Україні та поза її межами. Воно постачає для радіо інформацію на політичні, економічні та соціальні теми.

Ще одним джерелом інформації є випуски новин громадських інфор­маційних агентств, створених Спілкою журналістів України. У цих ви­пусках міститься, як правило, неоперативна, але оригінальна і ціка­ва інформація, яка висвітлює життя окремих регіонів України.

Важливо зазначити, що з усіма інформаційними агентствами /крім громадських/ інформаційна служба радіо підтримує електронний зв'я­зок і за за потреби негайно розмножується.

Третя група джерел інформації

Третю групу становлять різноманітні прес-центри і прес-служби. Сталий телефаксний зв’язок інформаційна служба підтримує з прес-службами Президента України, Верховної Ради України, звідки надхо­дить чимало офіційної інформації про діяльність найвагоміших законодав­чих і виконавчих органів держави. Крім того, електронний зв’язок забезпечує надходження інформації від прес-служб різних міністерств, партій, посольств, підприємств, організацій та установ, що воло­діють культурою цього виду зв’язку.

Четверта група джерел

Четверту групу джерел інформації становлять газети: всеукраїн­ські, обласні, міські та районні. З них кореспонденти та редактори черпають для випусків новин ту суспільно-корисну інформацію, якої немає в інших і яка є власною інформацією тієї чи іншої газети.

У тих випадках, коли редакція використовує газетну інформацію, вона робить необхідні посилання на першоджерела, вказує, в якій саме газеті дана інформація була опублікована.

У системі обласного радіомовлення «найбільшим попитом слухачів користуються відомості про діяльність владних структур» Їх вони черпають у прес-центрах, створених при секретаріаті голів облрад, постійних депутатських комісіях, отримують від керівників виконав­чих органів. Значну кількість інформації редакціям постачають заві­дуючі відділами радіоінформації районних газет, працівники радіоредакцій, фабрично-заводського мовлення. Важливим джерелом інформації для обласного мовлення є також листи, телеграми і телефонні звер­тання слухачів, у яких вони наводять цікаві факти, підказують нові теми, просять розповісти про знаменну дату в житті виробничого ко­лективу.

Різноманітні джерела інформації страхують редакції від інформа­ційного голоду, забезпечують їх цікавими новинами, створюють широку панораму подій кожного прожитого дня.

Допоміжні джерела інформації

Наша пам’ять недосконала. Журналісти не можуть тримати всі не­обхідні їм знання у головах. Але вони повинні знати, де в разі пот­реби можна знайти ці відомості. Такими додатковими джерелами інфор­мації для них є:

словники;

енциклопедії;

різноманітні довідники та путівники;

підшивки газет і журналів;

збірники законів і урядових постанов;

книги крилатих фраз, цитат, присліе''їв і приказок;

телефонні книги;

бібліотечні каталоги;

фонотека;

електронні бази і банки даних

інтернет.