2. Звукові ефекти, які найчастіше застосовують на радіо (реверберація, «голосовий грим», прийом «відлуння» (ехо), звукова мізансцена тощо)

«Прийом Буратіно»

Прийом «Буратіно» був відкритий видатним режисером вітчизняного радіо Р. Іоффе. Вона встановила, що прискорення чи уповільнення ходу магнітофонної плівки може з «технічного браку» перетворитися в сильний художній прийом, який і був реалізований під час запису дитячої радіовистави «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (звідси й назва цього прийому). Із художнього мовлення прийом «буратіно» досить швидко був запозичений радіожурналістикою. Він дозволяв підкреслити іронічне ставлення кореспондента до промови інтерв’юйованого. Професійний журналістський і соціальний ефект такого репортажного прийому реалізувався без додаткових коментарів. Потрібна була лише одна коротка репліка кореспондента: «А сам-то Іван Іванович хіба вірить у те, про що говорить?».

Звукова мізансцена

Звукова мізансцена – положення мікрофона відносно учасників події, про яку йдеться в ефірі. Мікрофон можна встановити так, щоб усіх було чути однаково, можна передавати його з рук у руки, наближати й віддаляти від працюючого механізму, створюючи ефект присутності на місці події в узагальненому поданні. Можна ж вибрати для мікрофона таку точку, щоб певний звук або голос виходив на «передній» звуковий план і був сюжетним, смисловим і емоційним стрижнем програми.

Голосовий грим

Голосовий грим – один із виразних засобів радіожурналістики, запозичений з арсеналу радіотеатру. Це надання промові журналіста емоційних фарб і ритмічних особливостей, що передають атмосферу відтворюваного. Будь-яка подія, гідна уваги громадськості, має свою неповторну емоційну ауру. Знайти потрібний тон для її відтворення – сумний чи веселий, швидкий або уповільнений, значний (при якому кожне слово, як удар молотом або крапля падаючої роси) або непомітний – це творче завдання, що допомагає вирішити точно віднайдений голосовий грим.

Галузеві норми редагування радіопередач

Розглядаючи норми редагування, будемо виходити з того, що радіопередачі підготовані в цифровій формі й для їх виправлення використовують звукові редактори.

Порівняно з письмовими повідомленнями редагування радіопередач має свої особливості. 1. Доводиться враховувати особливості усної мови, а отже, при потребі використовувати належні фонетичні знаки. 2. Доводиться контролювати тривалість повідомлень. 3. Доводиться враховувати тембри голосів дикторів чи інших мовців. 4. Доводиться мати справу з шумами (випадковими чи спеціально утвореними) та шумовими ефектами. 5. Доводиться оцифровувати звук і використовувати для редагування звукові редактори. 6. Доводиться мати справу з генеруванням повідомлень мовцями безпосередньо в прямому ефірі, у процесі якого вони можуть допускати помилки, які виправити в прямому ефірі вже нема змоги.

1. Вимоги до новин на радіо

Сучасні вимоги – це ті правила та норми, якими керуються радіожурналісти при підготовці новин для передачі по радіо. Їх умовний перелік може бути таким:

• Новини повинні бути ясними, легко сприйматися на слух

Оскільки слухач, на відміну від читача, не має можливості поверну­тися назад до сказаного, щоб уточнити його зміст. Через те в радіо­мовленні завжди існує альтернатива: або новина стає зрозумілою одра­зу, або вона втрачається назавжди. Людина, яка зупинилася під час прослуховування випуску й замислилась - «А про що, власне,- йде мо­ва?» - не лише втратила цю новину, але, можливо, й наступну, з’ясовуючи ту, яку не змогла зрозуміти з першого разу.

Звідси бере свій початок потреба описувати новину для передачі по радіо приблизно так, як ми звикли розповідати її один одному під час усного неофіційного спілкування. Такий шлях викладу новин є найприроднішим і водночас найпридатнішим для радіо, оскільки забез­печує ясність викладу, робить новини легкими й доступними для сприй­мання на слух. Вважається, що новина описана добре, якщо слухач може її легко переказати.

• Новини мають бути своєчасними - задовольняти потребу слуха­чів у свіжій інформації про поточні події, явища та процеси

Високо цінуються оперативні новини, тобто повідомлення про найостанніші по­дії Дня. Через те слово «сьогодні» і «щойно» є особливо характерни­ми для початків новин.

Іноді, проте, новина може торкатися випадків, які сталися в минулому. Тоді автор шукає «сьогодні»: під кутом зору наступного ви­падку. Візьмемо, для ілюстрації такий умовний приклад:

Випадок у минулому	Новий кут зору
Три дні тому воротар університетської футбольної команди послизнувся на мокрій підлозі вивихнув ногу Лікар сказав, що Іван Швець швидко одужає і за кілька днів знову стане грати за команду	Воротар Іван Швець не буде сьогодні ввечері грати за футбольну команду університету. Три дні тому він послизнувся на мокрій підлозі і вивихнув ногу. Лікар сказав...

Слід також мати на увазі, що часом новини бувають не пов’язані з оперативним моментом, проте є цікавими для слухачів, оскільки несуть в собі досі незнану інформацію, наприклад, суто пізнавально­го характеру. У цім випадку брак оперативності компенсується пер­вісністю вражень.

Якщо ж інформація застаріла, вона не може називатися новиною, тому що перестає бути цікавою для слухачів. Із цим явищем ми досить часто зустрічались у наші дні на сторінках газет, які друкують важ­ливі новини після того, як про них уже розповіло радіо і телебачен­ня. І до того ж друкують без переробки тексту тими самими слова­ми і в тому самому обсязі. Читач у цьому випадку нудьгує, оскільки одержує не свіжу первинну інформацію, а вторинну чи навіть третинну щодо того, про що він дізнався вже з інших джерел.

• Новини мають бути точними.

Кожне твердження, кожне ім’я чи дата, кожна адреса чи вік людини, кожна цитата, наведені в повідом­ленні, є фактичними. їх не можна ні перекручувати, ні прикрашати, оскільки описуючи дійсність, журналіст згадує про реальних, а не вигаданих людей, називає їхні імена, адреси. Тому він увесь час зобов’язаний пильнувати, перевіряти-записи, встановлювати достовір­ність деталей і подробиць. з’ясовувати треба не лише прізвища, а й імена, титули і посади, членство в політичних організаціях, дати, час, місце події, адреси, суми грошей, юридичні звинувачення та ін. Усе треба піддавати сумніву. Нічого не можна брати на віру. Особли­во імена та прізвища. Журналіст не повинен покладатися на автори­тет того, від кого одержав інформацію, ніхто не застрахований від помилок.

• Новини мають бути об’єктивними - базуватися на фактичному викладі новини, а не на тому, як бачить або бажає зобразити її упе­реджена чи зацікавлена особа.

До відображення дійсності журна­ліст повинен підходити чесно й безсторонньо, як літописець і документаліст сучасності. А це зобов’язує його описувати дійсність за принципом «так було» або «так є».

Деякі слухачі звинувачують радіожурналістів у тенденційному висвітленні подій з ухилом до рухівських ідей. Інші стверджують, що цей ухил - комуністичний. І треба визнати, часом ці закиди бу­вають справедливими. Проте у переважній більшості творчі працівни­ки інформаційної служби тяжіють до політичного центру. Вони відвер­то не симпатизують ні лівому, ні правому крилу. їхні цінності, загалом,• ідуть паралельно із загальнонародними цінностями, що забезпечує журналістську об’єктивність при викладі новин.

• Новини мають бути збалансованими, що забезпечується їхньою повнотою, врівноваженістю й правильним співвідношенням фактів, логічних акцентів та оцінок.

Сказане проілюструємо на таких прикладах. Спортивний репортер може передати всі факти й думки про змагання правдиво, але якщо він акцентував увагу слухачів лише на успіхах своєї команди, порушиться збалансованість. Він буде винним і в тому разі, якщо розповідатиме про важливі чи драматичні моменти гри байдужим тоном.

Описуючи політичну подію, журналіст порушить її збалансованість, якщо зобразить її однобічно, без урахування можливого спектра ду­мок і оцінок. Такої, наприклад, помилки зараз часто припускаються російські радіо- і тележурналісти, які зображають події в Україні однобічно – лише з точки зору Росії, яка ніяк не може змиритися з розпадом російсько-радянської імперії та появою в результаті цього розпаду незалежних держав.

Збалансованість порушується й у тому разі, коли, розповідаючи про певний економічний проект або проект нового закону, автор не згадає про можливі альтернативні чи паралельні варіанти цих проек­тів.

Збалансованість новин базується на плюралізмі, який визнає мно­жинність точок зору, позицій, поглядів, терпимість до суперництва різких партій, спілок, організацій, об'єднань у намаганні розкрити всю різноманітність соціальних інтересів.

• Новини мають бути лаконічними, викладеними просто і стисло.

Тут словам має бути тісно, а думкам - просторо. Репортери-початківці часто намагаються викладати новини якомога повніше, наводять масу другорядних деталей і подробиця, які затьма­рюють головне. Зайві слона і деталі, що не пов’язані з суттю новини, невиправдані затягування ускладнюють сприймання. На слух краще сприймаються короткі тексти.

Звичайно, вимога лаконічності не означає, що всі повідомлення мусять бути максимально короткими, а кожне речення – спрощеним. – Слухач хоче знати новину в повному обсязі – усі деталі та подробиці, що стосуються її. І через те будь-яке намагання «скоротити новину» веде до невиправданого лаконізму, дратує слухачів, змушує їх вдава­тися до інших джерел.

Лаконічність досягається не механічним скороченням тексту, а за рахунок відсутності у повідомленні всього, що заважає динамічному викладу новини.

• Новини мають бути суспільно значущими.

Редакції збирають і поширюють не будь-які новини, а ті, що мають суспільну вагомість, становлять інтерес для широкого кола слухачів.

Скажімо, фермер купив собі новий костюм. Важлива це новина? Так але лише для самого фермера, його сім’ї та, можливо, ще знайомих.

І через те розповідати про неї по радіо, вочевидь, не варто.

Але додамо до сказаного, що новий костюм зшитий на місцевій фабриці за нещодавно придбаною французькою ліцензією, що він модний, дешевий і що перша партія таких костюмів надійшла до районного уні­вермагу. Суспільна значущість новини помітно зростає. Тепер вона може зацікавити багатьох мешканців району.

Цей простий приклад показує, що суспільна вага новин прямо за­лежить від кількості людей, чиї інтереси вони зачіпають. Подібних прикладів зі сфери економіки, політики, науки, культури, спорту можна навести багато. Завдання редакції в усіх цих випадках полягає в тому, щоб в одному разі підкреслити значущість місцевої, новини для широкого загалу слухачів /наприклад нового методу монтажу для будівельників усієї України/, а в іншому – «прив’язати» загальнозначущу подію до тієї місцевості, в якій діє радіоредакція /наприк­лад, показати участь посланців зони впливу радіоредакції в заключ­ному турі всеукраїнського конкурсу художньої самодіяльності тощо.

• Новини мають задовольняти людський інтерес.

У теорії журна­лістики поняття «людський інтерес» означає зацікавленість кожної окремої людини життям інших людей. Пізнаючи інших, ми пізнаємо са­мих себе. Тому найкращий шлях зробити випуски новин цікавими - не обезлюднювати їх, розповідати про різні випадки та ситуації, в яких опиняються люди. Досить часто короткі розповіді про ці випадки є цікавими та емоційно забарвленими і до того ж мають гумористичне забарвлення. У передачах українського іномовлення розповіді такого характеру часто відсувають на самий кінець інформаційного випуску. Там вони відіграють роль останнього життєрадісного акорду, готуючи слухачів до наступних пізнавально-розважальних передач.