1. Монтаж. Поняття про радіомонтаж. Функції радіомонтажу

Головне місце в групі стилетворювальних виражальних засобів радіожурналістики посідає монтаж (від фр. montage – «збірка»). Принцип монтажу як способу створення умовного часу та простору запозичений радіо з театрального та кіномистецтва. Монтаж є насамперед вираженням ідеологічних і естетичних позицій автора, методом художнього мислення, творчого осмислення дійсності. У цьому зв’язку варто зауважити, що сутність певного життєвого епізоду може істотно змінюватися залежно від монтажного контексту.

У практиці сучасного мовлення завершальна частина роботи над радіопрограмою проходить в апаратній і являє собою процес творчого осмислення й обробки звукозаписів, вироблених на етапах, що передують остаточному монтажу. При цьому заздалегідь задумана журналістом форма програми нерідко змінюється під впливом вимог, що висуває логіка монтажу та звукова сумісність окремих епізодів.

В. В. Смирнов за функціонально-структурними ознаками виокремлює три види монтажу: технічний, публіцистичний, художній. Останній використовується для формуванняння цілісного акустичного образу.

Для створення та редагування звукової метафори використовуються різні прийоми монтажу: реверберація (процес поступового затихання звуку в приміщенні після закінчення дії джерела звуку), мікшування (регулювання рівня гучності; введення/виведення необхідного звуку; накладання тексту на музичне тло; застосування ефекту «еха»; прийому «мізансцени» (регулювання різної відстані до мікрофона).

Питання доцільності використання того чи іншого звукового або текстового елемента в радіопрограмі – це питання його концептуальної транскрипції, іншими словами, він завжди зумовлений журналістським завданням.

Процес роботи над створенням радіопрограми складається з двох основних етапів: пошук та збирання інформації (фіксація звукової реальності) та монтажу. Монтаж на радіо є одним із основних засобів створення звукового образу.

Традиційно радійний монтаж сприймався як складна обробка магнітної стрічки, на якій зроблено запис, що полягає в усуненні із запису непотрібних або невдалих місць, з’єднання окремих частин запису в єдине ціле. Проте останнім часом особливого значення набуває монтаж із використанням комп’ютерної техніки, що, без сумніву, надає ширші можливості для створення, а надто редагування акустичної метафори. Саме завдяки комп’ютерному монтажеві нині здійснюється різноманітна обробка звуку, можливе використання будь-яких фрагментів запису в будь-якій послідовності та комбінації з регулюванням рівнів і часу звучання, навіть висоти тону. Надзвичайно важливим є той факт, що весь записаний матеріал у процесі монтажу залишається неушкодженим і може знову використовуватися.

Технічні прийоми використання монтажу бувають різноманітними: варіації сили звучання (підвищення, зниження, контраст), пауза, накладання одного виражального засобу на інший (слово на музику) тощо. Набір різноманітних способів монтажу дозволяє досягти в кожному конкретному випадку найбільшої виразності та правдивості звукового зображення. При невмілому використанні монтажу можна отримати протилежний результат.

Для створення та редагування звукової метафори використовуються різні прийоми монтажу: реверберація (процес поступового затихання звуку в приміщенні після закінчення дії джерела звуку), мікшування (регулювання рівня гучності, введення, виведення необхідного звуку), накладання тексту на музичне тло, застосування ефекту «еха», прийому «мізансцени» (регулювання різної відстані до мікрофона).

Монтаж використовують у випусках радіоновин. Монтаж чітко простежується в новинах на «Радіо Свобода», коли лунають коментарі експертів, записані під час телефонної розмови, включення з місця подій тощо.

Функції радіомонтажу

Використання монтажу як основного формотворчого засобу передбачає реалізацію таких функцій:

• зменшення обсягу тексту програми;

• композиційне переміщення фрагментів документальних записів у їхньому поєднанні з авторським текстом;

• зменшення часу;

• використання звукових виражальних засобів у вигляді фону, декорацій відповідно до задуму автора та характеру матеріалу;

• створення різноманітних часових і просторових планів;

• використання контрасту виражальних засобів – зіткнення смислових, психологічних ситуацій, сцен, планів;

• створення цілісної композиції радіопрограми.

Музика та шуми в структурі радіопрограм можуть бути самостійними елементами композиції, рівноцінними слову. Вони здатні уточнювати, доповнювати й розвивати як ідейну, так і естетичну інформацію, виражену словом, нести посутнє логічне й емоційне навантаження.

Документальний радійний запис включає мову, музику і шуми, що відображають реальну звукову атмосферу життя в певному місці та часі, виступає в радіожурналістиці відразу в двох іпостасях. По-перше, як виражальний засіб, що допомагає радіожурналістові розповісти про певну подію, передати її психологічну атмосферу, акцентувати увагу на обставинах часу, місця дії тощо. По-друге, є самостійним або додатковим аргументом на підтвердження достовірності фактичного матеріалу програми.