«Журналістський фах (Основи радіожурналістики)»_І _ семестр

1. Радіо в медіасистемі. Історичні етапи становлення радіо

У сучасному інформаційному просторі радіо за масштабом поширення інформації, її оперативністю, широтою охоплення аудиторії (загальнодержавні канали українського радіо мають практично стовідсоткове покриття на території нашої країни) і надалі залишатиметься одним із популярних та впливових засобів масової комунікації.

Сучасне радіомовлення– це інформаційна галузь, яка, починаючи з гучномовця, увімкнутого в електромережу, стала глобальним засобом масової комунікації, засобом впливу на громадськість.

Нові науково-технічні досягнення людства на початку ХХ ст., зокрема виникнення радіо, започаткували еру аудіовізуальних ЗМІ.

Нагадаємо основні етапи становлення ери радіомовлення в світі:

• 2 листопада 1920 р. починає своє мовлення в Пітсбурзі перша комерційна радіостанція «KDКA». Відтоді 2 листопада 1920 р. вважають днем початку не лише голосового, а й комерційного радіомовлення в світі. Більшість дослідників пов’язують початок ери радіомовлення з американцем російського походження Д. Сарановим.

• Навесні 1926 р. у США з’являється перша мережа комерційного радіомовлення, що утримувалася виключно за рахунок реклами. 30-ті та 40-ві рр. ХХ ст. стали «золотими роками» комерційного, побудованого на конкурентній основі, американського радіо.

• Запропонована США модель комерційного радіомовлення стала найбільш поширеною. Згодом за цією схемою почали працювати західні, а з початку 90-х рр. ХХ ст. – і вітчизняні комерційні радіостанції.

Радянське радіомовлення.

• 16 листопада 1924 р. у Харкові відбулася трансляція першої програми Українського радіо, а 23 листопада 1924 р. в Москві виходить перший випуск «Радіогазети «РОСТА»,

• Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. (1928 – 1929 рр.) в більшовики перевели радянське радіо з ефірного на дротове, що невдовзі стало потужним засобом масової агітації та пропаганди.

• СРСР стає першовпроваджувачем матеріально-затратного, але ідеологічно виправданого дротового радіомовлення.

• Радіотрансляційна мережа як процес передавання радіопрограм за допомогою розгалуженої системи радіодротів, якими передавалися електронні імпульси від станції-передавача до репродуктора, звичайно, мала низку недоліків.

• Головними з них насамперед були: обмеженість програмного забезпечення до трьох каналів у містах та одного каналу в сільській місцевості, а також чітко контрольована сітка мовлення. За таких умов слухач був позбавлений права вибору радіостанції, оскільки монополія належала тільки Центральному радіо, у сітці мовлення якого були лише короткі випуски республіканського, а пізніше – обласного й місцевого радіо.

• На початку 80-х рр. ХХ ст. радянське радіомовлення. являло собою єдину вертикальну багаторівневу систему, керування якою здійснював Державний комітет телебачення та радіомовлення СРСР.

• Після проголошення Україною Незалежності вітчизняне радіо поступово вивільняється від трансляції всесоюзного й переходить на власну сітку мовлення. Адаптація до ринкової економіки детермінувала низку принципово якісних змін, що відбулися у вітчизняному радіоефірі, які, відповідно, вплинули також і на радіорекламу.

• Наприкінці 80  та поч. 90-х рр., у зв’язку з відомими суспільно-політичними трансформаціями, розпочався новий період розвитку українського радіомовлення. Перша українська комерційна радіостанція «Радіо Радіус» (м. Миколаїв) з’явилася в ефірі 1 травня 1992 р.. Згодом, починаючи із грудня 1992 р. (28 грудня 1992 р. в Одесі на частоті 106.6 МГц вийшла в ефір радіостанція «Радіо Глас»), в Україні одна за одною виникають комерційні радіостанції.

• На думку науковця О. Гояна, лише з появою конкуренції між станціями, уведенням програмного форматування ефіру та громадським контролем над програмною політикою мовників, проведенням цільових досліджень радіоаудиторії та вмінням формувати ЦА, з переведенням фінансових рекламних потоків у бік радіо, розпочався в Україні період створення радіоринку. «На радіо почали заробляти гроші, радіомовлення стало бізнесом, що й стало однією з основних тенденцій його сучасного розвитку]».

• Еволюція радіомовлення в Україні була зумовлена суспільно-економічними, політичними чинниками, а також – і технічними. Суттєвим поштовхом для розвитку комерційного радіомовлення початку 90-х рр. ХХ ст. стало використання для передавання й прийняття радіосигналу верхнього ультракороткохвильового (УКХ) піддіапазону мовлення, так званої, частотної модуляції (Frequency мodulation – FM), оскільки до цього, через ідеологічні заборони, радянські радіоприймачі в цій смузі частот не працювали.

• Частотна модуляція використовується для аналогового радіомовлення в діапазоні 65–108 МГц і поділяється на нижній (частота 65–75 МГц) та верхній (частота 87.5–108 МГц) піддіапазони. Систему мовлення у верхній частині УКХ діапазону розробив американський мільйонер Едвін Армстрон 1933 р., а першу FM-станцію дослідник побудував уже в 1939 р. Такі технічні інновації вимагали оновлення й передавальної техніки, і тієї, що приймала сигнал. Більшість передавачів, що їх випускають у світі, розраховані на прийом радіосигналу саме в цій смузі частот, однак до 1991 р. радіоприймачі, виготовлені в СРСР, могли приймати лише сигнал у нижній частині УКХ діапазону (65–73 МГц), натомість імпортні – у діапазоні  88–108 МГц.

• Як відомо, у 1988 р. в Женеві було підписано нормативний акт про припинення глушіння програм іномовних радіостанцій на території СРСР. Зняття ідеологічної заборони на мовлення в частоті 87.5 – 100 МГц та 100–108 МГц, що раніше використовувалися виключно в інтересах держави (радіосигнал в цій частоті тоді могла приймати виключно імпортна радіоапаратура), а також збільшення питомої ваги іноземної аудіотехніки, що мала технічну можливість його приймати, зручність її у використанні, якість звуку зробило мовлення в цьому діапазоні рентабельним та популярним.

Ці аргументи дають підстави стверджувати, що розвиток комерційного радіомовлення в Україні зокрема й на всьому пострадянському просторові загалом, наприкінці ХХ ст., без сумніву, органічно пов’язаний із появою FM-радіостанцій.

• У 90-ті рр. ХХ ст. та початок ХХІ ст. українське радіомовлення розвивалося стихійно, паралельно зі становленням нових суспільно-економічних відносин, без чіткої законодавчої бази. Переважно в ефірі звучали програми іноземних радіокомпаній із короткими вставками місцевих новин та рекламних блоків, об’єктом рекламування у яких, також були іноземні товари.

• Новий етап розвитку українського радіомовлення на початку ХХІ ст. став періодом подальшого вдосконалення української радіоіндустрії. Як стверджує О. Гоян, «через десятиліття від часу проголошення Незалежності України було сформовано ознаки власне українського радіоринку і виникла можливість повести мову про його відносну стабільність, рентабельність чи індивідуальність.

• Орієнтація на смаки й уподобання ЦА – пріоритетні напрямки діяльності недержавних радіомовників. Поступово комерційні радіостанції перейшли на вузькоформатне мовлення, зорієнтували свою діяльність на різні цільові сегменти аудиторії, наладили ефективний продаж ефірного часу під рекламу, удосконалили форми співпраці з рекламодавцями. Багато станцій об’єдналися в потужні холдинги й корпорації для зміцнення своїх позицій на медіаринку.

• Нині практично всі аспекти функціонування реклами в українському радіоефірі чітко регламентуються вітчизняним законодавством. Зокрема, законами України:

• «Про інформацію»

• «Про доступ до публічної інформації»

• «Про телебачення і радіомовлення»

• «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів»

• «Про авторське право та суміжні права»,

• «Про державну таємницю»,

• «Про рекламу»

• «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Інноваційні процеси в системі вітчизняного недержавного радіомовлення зумовили позитивні зміни й у способові виготовлення радіоматеріалів. Останнім часом суттєво оновився технологічний процес їхнього виробництва.

Ще однією важливою тенденцією сучасного радіомовлення загалом і радіореклами зокрема, є активний розвиток інтернетрадіотехнологій, перехід на цифрове мовлення.