72.Прагматична юриспруденція Роско Паунда.

Роско Паунд (1870-1964) вивчав право на юридичному факультеті Гарвардського університету, згодом він став адвокатом, комісаром з апеляційних справ Верховного суду штату Небраска, деканом юридичного факультету цього штату, професором права Північно-Східного університету в 1907-1909 рр., Чиказького університету в 1909-1910 рр. З 1910 р. Паунд розпочинає свою діяльність в Гарвардському університеті до 1947 р. Потім його запрошують радником міністерства юстиції Тайваню. З 1949 р. він професор права Каліфорнійського університету. Головна робота Панда - п'ять томів "Юриспруденції" (1959 р.).

Соціологічна юриспруденція в працях американських юристів базується на досягненнях Роско Паунда. Він перший запропонував розглядати:

I. Право в дії.

II. Право в книгах (теоріях). Повною мірою право розрізняється:

1) Між текстом закону і тим, як на підставі цього тексту поступати суду.

2) Між нормами права і фактичною поведінкою громадян.

3) Між ціллю закону і фактичними наслідками його запровадження.

Під правом Паунд розуміє три його аспекти:

1) Сукупність правових норм.

2) Право правопорядок.

3) Право - відправлення правосуддя.

Ціль права, вважав Паунд вирішувати конфлікти між людьми за допомогою юстиції. Право повинне не розділяти суспільство, а об'єднувати.

Слідуючи принципу прагматизму, доцільності права, Паунд закликав юристів не обмежуватися вивченням «права в книгах» (тобто права в законі, у нормативних актах), а звернутися до аналізу «права в дії». Юристи повинні показати, як воно реаль­но функціонує і впливає на поведінку людей.

Право, за Паундом, — інструмент соціального контролю, один зі способів контролю за поведінкою людей нарівні з релігією, мораллю, звичаями і т.п. Він підкреслював, що юристу необхід­но знати суміжні наукові дисципліни і вміти застосовувати їх методи при дослідженні права в контексті соціальних відносин. Право, правотворчість має метою забезпечити юридичний за­хист, компроміс і гармонію людських інтересів.

Право в дії, згідно з Паундом, має три аспекти. По-перше, — це правовий порядок, або режим регулювання соціальних відно­син за допомогою систематичного й упорядкованого застосуван­ня сили органами держави. По-друге, правом називають офіційні джерела, які служать керівництвом при винесенні судових і адмі­ністративних рішень. По-третє, право є судовий і адміністратив­ний процес (правозастосовча діяльність у суді й адміністрації). Ці визначення і дають розуміння права як «високоспеціалізованої форми соціального контролю, здійснюваного на основі владних предписань у рамках судового й адміністративного процесу».

Таким чином, американський теоретик, як і інші прихиль­ники прагматичної юриспруденції, прагнув розкрити не сутність права, а сукупність його значень, соціологічних, нормативних і практико-процесуальних уявлень про право. Ці ідеї одержали назву багатоаспектного підходу до вивчення права.

72.1

Р. Паунд весь час підкреслював, що право повинне служити не роз´єднанню членів суспільства, а, навпаки, зміцненню зго­ди і кооперації між ними. «Ми хочемо вивчати правопорядок, замість того, щоб вести суперечки про природу права». Тому мета права, за Паундом, — улагоджування соціальних конфлік­тів і досягнення цивілізованих відносин між людьми. «Наміти­лася тенденція до того, щоб усвідомлено направити політичні і правові інститути на утвердження загальнолюдських цілей». І юриспруденція покликана стати «юридичною соціальною ін­женерією», що виключає активне втручання держави в сферу приватних інтересів.

Ідея соціального контролю за допомогою права припускає, на думку американського теоретика соціологічної юриспруденції, стабільність права,однак враховуючу зміни умов життя суспіль­ства («правовий порядок повинен бути настільки ж змінюваним, наскільки стабільним»). Правопорядок повинен постійно «пере­глядатися відповідно до змін у суспільному житті, яке він пови­нен регулювати». Паунд передбачав розширити повноваження суддів, надати їм свободу розсуду з вирішення певних суперечок, що вимагають моральної оцінки поведінки сторін, застосування принципу справедливості. При цьому дискреційні повноважен­ня судів не повинні були поширюватися на відносини приватної власності й комерційних угод. Таким чином, ключова роль у до­сягненні соціальної рівноваги ним відводилась судам.

Концепція Паунда була сприйнята багатьма його учнями в Гарвардській школі права, знайшла широкий відгук у амери­канських суддів, у т.ч. Верховного суду США.