54.Концепція теократичної монархії Жозефа де Местра.

Політичний діяч, мислитель і теоретик консерватизму. Йому належать праці "Міркування про Францію" (1796), "Роздуми про основоположний принцип людських інституцій" (1810), "Про папу" (1819), "Петербурзькі вечори" (1821) та ін.

До початку 90-х років XVIII ст. Местр захоплювався деякими політико-правовими ідеями французьких просвітителів, особливо Ж.-Ж. Руссо. Після Великої французької революції він став ідейним натхненником консервативного юридичного світогляду, чимало концептуальних міркувань якого було покладено в основу доктрин історичної школи права. На думку Местра, фундаментом праворозуміння мала стати релігія, без якої будь-яка наука безплідна і навіть шкідлива. Конституція - це постанова Бога, і розум людини безсилий в ній щось змінити чи сформулювати її норми у систематизованому, писаному вигляді. Справжня конституція - це те, що "не можна покласти у кишеню". її зміст у божественній волі, яка визначає долю кожного народу залежно від етапу його історії, кількості населення, традицій, менталітету, географічного розташування тощо.

Конституцію як небесний припис люди розуміли раніше, коли цілком підпорядковувались волі Бога. Зразки справжнього конституційного устрою Местр вбачав у рабовласницькому суспільстві, оскільки "людина занадто зла, щоб бути вільною" у середні віки, тобто за доби хрестових походів, інквізиції, панування релігійних орденів, лицарства і єдиновладного, абсолютного монарха, влада якого встановлена саме божественною, історичною конституцією. Рабство, нерівність - це найцивілізованіший природний стан людини, а несправедливість - основний закон світобудови, за яким вищі й сильні індивіди поглинають нижчих і слабших. Тому війна для Местра була проявом дії світового закону, вояки - знаряддям цього закону, злочини і покарання - вічними і необхідними проявами світового порядку, природної гріховності людини, а кат - вершиною порядку, який спирається на силу страху. Без ката політична світобудова, небесна законність перетворяться на хаос, а держави, створені за божественною конституцією, припинять своє існування назавжди.

Местр дійшов висновку, що єдино законною є влада абсолютного монарха. Повернутись до цивілізації - значить ліквідувати наслідки сатанинських революцій, відновити чинність старих, неписаних, історичних конституцій, реставрувати конгломерат абсолютних монархій, об'єднати зусилля світської і духовної влади у боротьбі проти інакомислення. Влада абсолютного монарха може бути обмежена авторитетом папи римського, непогрішимість якого не означає неможливості помилки, а свідчить лише про те, що папа не підлягає звинуваченню у ній.

55.Концепція конституційної держави Бенджамена Константа.

Найбільш видним ідеологом французької буржуазії і духовним батьком лібералізму в Європі був публіцист, учений, політичний діяч Бенжамен Анрі Констан де Ребек (1767-1830). Написав низку творів на політичні й історико-релігійні теми в період з 1810 до 1820 р. Потім їх зібрав і звів у "Курс конституційної політики". Цей "Курс" викладав у зручній систематичній формі як ліберальне вчення про державу. Сама ж робота "Курс" вийшла вже після смерті автора.

"Курс" приділяє основну увагу обґрунтуванню: 1. Особистої свободи. 2. Свободи совісті. 3. Свободи слова. 4. Свободи підприємництва. 5. Свободи приватної ініціативи. Констан розрізняє: а) політичну свободу; б) свободу особисту. Давні народи знали тільки політичну свободу. Вона зводилася до права брати участь у здійсненні політичної влади (прийняття законів, участь у правосудді, у виборі посадових осіб, вирішення питань війни і миру). їм пропонувалися обов'язкова релігія, звичаї, спосіб життя, підтримувалася рівність. Нові народи розуміють свободу інакше. Право участі в політичній владі цінується менше, тому що держави стали великими, і голос одного громадянина вже не має вирішального значення. Скасування рабства позбавило вільних того дозвілля, яке надавало їм можливість приділяти багато часу політичним справам. Войовничий дух давніх народів змінився комерційним духом.

Визначення свободи в "Курсі конституційної політики" стало класичним поняттям лібералізму. Сучасна свобода, - писав Констан, - означає право кожного індивіда підкорятися лише законам, а також його право не бути заарештованим чи затриманим в результаті свавілля. Свобода це право кожного виражати свою думку, вибирати професію, змінювати місце проживання, мати власність. Свобода - це право кожного індивіда впливати на управління державою за допомогою виборів, протестів, петицій, вимог.

Констан також попереджав, що необмежена влада народу небезпечна для індивідуальної свободи. Як приклад наводить якобінську диктатуру і терор, що приніс народний суверенітет. Він його порівнює із суверенітетом абсолютного монарха. Суверенітет народу не безмежний. Він обмежений рамками справедливості і права індивіда. Констан засуджує будь-яку форму держави, де існує "надмірний ступінь влади" і відсутні гарантії індивідуальної свободи. Такими гарантіями є суспільна думка, а також поділ і рівновага влади.

У своїх політико-правових теоріях Констан наголошував на необхідності існування виборної установи (представництва). Для цього в державі має здійснюватися політична свобода, громадяни повинні брати участь у виборах. Представницька установа обов'язково входить у систему вищих органів влади. Констан підкреслював, що політична свобода є тільки гарантія індивідуальної. Тому представницька установа є органом вираження суспільної думки.

Поділ і рівновагу влади Констан зображував у такий спосіб. У конституційній монархії повинна існувати "нейтральна влада" в особі глави держави. Монарх бере участь у всій владі. Попереджає конфлікти між владою. Забезпечує погоджену діяльність влади. Монарху належить право вето. Він може розпускати виборну палату. Призначати членів спадкоємної палати перів. Здійснювати право помилування.

55.1

Влада виконавча здійснюється міністрами, відповідальними перед парламентом. Особливою владою Констан вважав спадкоємну палату чи перів, він називав її ще "представницькою владою постійною". Стосовно неї Констан увесь час змінював свої погляди - був за і проти.

Законодавчу палату виборну Констан характеризував як "владу суспільної думки". При формуванні цієї палати він наполегливо пропонував високий майновий ценз. Тільки багаті люди мають освіту і виховання, необхідні для усвідомлення суспільних інтересів. Тільки власники перейняті любов'ю до порядку, справедливості і до збереження існуючого. Якщо бідним надати політичні права, то вони спробують використовувати це для зазіхання на власність. Тому політичні права варто надавати лише тим, у кого є дохід, що дає можливість існувати протягом року, не працюючи за наймом.

Самостійною владою Констан називав судову владу. Пропонував розширити права місцевого самоврядування, не вважаючи "муніципальну владу" підлеглою виконавчій владі. Місцеве самоврядування - це певна противага центральній владі. Політико-правова теорія Бенджамена Констана, викладена в "Курсі конституційної політики", була загальновизнаною доктриною державознавців Франції і ряду інших країн.