48.Політико-правова ідеологія анархізму.

Анархізм - соціалістичне вчення, спрямоване проти партійно-державного соціалізму наприкінці XIX - початку XX ст., мав ряд різновидів, течій.

Проти партійно-державного соціалізму, заснованого на домаганнях соціал-демократії на владу, виступив Ян-Вацлав Михайський (1867-1926), псевдонім А. Вольський, Він написав книгу "Розумовий робітник" (1898-1899 рр.), яка перевидана в 1905 р. Основне положення роботи:

"розумові робітники" - інтелігенція ведуть паразитичний спосіб життя, і їх треба відносити до капіталістів, великих земельних власників. Знання - джерело доходів. Інтелігенція прагне до панування над усім суспільством. Для цього вона використовує пролетаріат.

Михайський зробив висновок: робітничому класу треба самоорганізуватися, звільнитися від чужих ідей "розумових робітників" - інтелігенції, й усе робити самому.

Визначним теоретиком анархізму був Петро Олексійович Кропоткін (1842-1921). Після арешту і втечі він в еміграції видавав газети революційного й анархістського напрямку - "Бунтар", "Свобода". Потім опублікував низку робіт: "Хліб і свобода", "Записки революціонера", "Держава, її роль в історії", "Моральні принципи анархізму", "Сучасна наука й анархія". У них Кропоткін виклав і обгрунтував теорію анархо-комунізму. Провідна ідея - в основі суспільства має бути загальна рівність, солідарність і свобода.

Кропоткін дав визначення держави. Держава - суспільство взаємного страхування, укладеного між землевласником, воїном, суддею і священиком, аби забезпечити кожному з них владу над народом і експлуатацію бідноти. Таке походження держави, така її історія і така її сутність у наш час.

Сутність історії - прагнення до особистої свободи. Цьому прагненню ворожа держава. Суть держави укладається в придушенні особистості, у знищенні свободи, творчості, у ненависті до будь-якого починання. У держави одна ідея - всім залишатися посередністю, писав Кропоткін.

Велика соціальна революція, відповідно до політико-правових теорій Кропоткіна, звільнить робітників від ярма капіталізму й установить принципи комунізму. Комуністичне суспільство буде вільним від релігії, відносини між людьми визначатиме "вільна мораль, без примусу і санкції, що розвивається із самого життя суспільства і переходить у стан звичаю".

Золоте правило моралі Кропоткін вважав основою співжиття: "Вчини з іншими так, як би ти хотів, щоб за тих самих обставин інші вчинили з тобою". Це є "не що інше, як початок рівності, тобто основний початок анархізму". Марксизм Кропоткін відкидав, убачаючи в ньому "державний соціалізм", що призведе до деспотизму як економічного, так і політичного.

У 1917 p. Кропоткін повернувся з еміграції в Росію. Він закликав до об'єднання революційних сил в ім'я ідеалів "самоврядування і праці". Ради Кропоткін вважав великим завоюванням революції: побудувати комуністичне суспільство можна без держави за допомогою Рад.

У листах до Леніна Кропоткін писав про негативні дії диктатури (партійної), про систему заручників, про терор, масові розстріли. Через ці негативні дії саме слово

48.1

"соціалізм" оберталося в прокляття. У другій половині 20-х років ОДПУ ліквідувало організацію кропоткінців, які намагалися об'єднатися у Всеросійську федерацію анархістів-комуністів (ВФАК).

На початку XX ст. виник новий напрямок політико-правової ідеології - анархо-синдикалізм. У 1895 p. у Франції профспілки створили "Загальну конфедерацію праці". Ця організація за своїм статутом 1902 р. об'єднувала робітників "поза будь-якими політичними партіями". Основою конфедерації були синдикати (профспілки, об'єднання робітників за професіями). їхня програмна задача - повне звільнення робітників за допомогою, експропріації капіталістів, знищення законності. Конфедерація висловилася проти: 1. Будь-якої законності. 2. Проти будь-якої влади. 3. Проти класу хазяїв. Синдикалізм (профспілковий рух) знайшов теоретичне обгрунтування в анархізмі.

Основні політико-правові ідеї цього напрямку були викладені в книгах "Міркування про насильство" та "Ілюзії прогресу". їх написав і обгрунтував французький соціолог, філософ, теоретик анархо-синдикалізму Жорж Сорель (1847-1922). Він був проти реформ, поступок хазяїв пролетаріату. Такі кроки підривають перемогу соціалізму, послаблюють класову боротьбу. Тільки за допомогою насильства над буржуазією пролетаріат може розв'язати свої проблеми. Насильство - єдиний засіб. Насильство врятує світ, писав Сорель.

Теоретики анархо-синдикалізму - Сорель, Лягардель, Берт та ін. виступили проти держави, демократії, парламентаризму. Вони називали політичне суспільство (державу) штучною надбудовою над економічним суспільством. Сорель доводив, що демократія зрівняє всіх громадян. Робітники стануть схожими на буржуа, а це вплине на історичну роль пролетаріату. Головним засобом боротьби за соціалізм теоретики анархо-синдикалізму вважали пряму дію робітничого класу, соціальну війну, загальний страйк. У боротьбу за пролетарські інтереси сторонні сили втручатися не мають права. Пряма дія робітничого класу проти капіталізму в політико-правових вченнях анархо-синдикалізму повинна починатися із загального страйку. Ідея страйку настільки могутня, що вона втягує в революційний переворот усе, чого вона торкнеться, писав Сорель. На місце знищеного капіталізму і притаманної йому політичної організації, як вважали анархо-синдикалісти, прийде економічна організація робітничого класу, об'єднаного у професійні союзи (синдикати). Майбутнє суспільство - децентралізована конфедерація автономних синдикатів. Кожний із них організує на основі добровільної дисципліни вільну працю без примусу. Саме у сфері виробництва, вважали теоретики анархо-синдикалізму, робітники мають загальні, об'єднуючі їх професійні інтереси. У процесі боротьби проти капіталізму робітники зі свого середовища висувають довірених осіб, які керують рухом. Синдикалізм, що знайшов теоретичне обгрунтування в анархізмі (французькі теоретики анархо-синдикалізму часто посилалися на Пру-дона, багато чого взяли в Бакуніна), дістав розвиток у ряді країн Європи, а потім у США, Латинській Америці. З 1906 р. в Англії поширюються ідеї "гільдейського соціалізму" (теоретик А. Пенті), мста якого - перехід підприємств в управління об'єднаних працівників цих підприємств -" національних гільдій".