38. Чезаре Баккаріа «Про злочини і покарання».

Італійський юрист та економіст Чезаре Беккаріа (1738–1794) своїм трактатом «Про злочини та покарання», спираючись на концепцію природного права, поклав початок гуманістичному напряму кримінального права та судочинства. Мислитель обстоює формулу, яку було запроваджено ще в період англійської революції ХVІІ ст.: «Немає злочину, якщо він не передбачений законом», визначає низку принципів, на основі яких повинно здійс-нюватися покарання. Насамперед, це відповідність покарання злочинові. Учений пропонує побудувати «точну й загальну шкалу злочинів і покарань», де злочини й покарання розміщувалися б залежно від їхньої суспільної шкоди. Із цим принципом пов’язаний принцип рівності громадян перед кримінальним законом незалежно від їх станової належності.Ч. Беккаріа виступає за гуманізацію кримінальної відповідальності. Жорстоке покарання, що не має зв’язку з природою злочину, на переконання мислителя, суперечить інтересам суспільства, бо сприяє поширенню аморальної поведінки людей. Жорстокість покарань свідчить не просто про жорстокість політичної влади та її законів, але й про жорстокість самого суспільства. Програмною вимогою вченого є загальне пом’якшення, максимальна гуманізація покарань.

Вчений категорично заперечує такий загальновизнаний за його часів засіб здобуття доказів у кримінальному процесі, як застосування тортур. «Злочин або встановлено, або не встановлено, — зазначає вчений. — Якщо встановлено, то для покарання достатньо стабільного закону й тортури не потрібні... Якщо ж його не встановлено, то не можна катувати невинуватого, оскільки за законом саме таким є людина, чий злочин не доведено».Переконливими є аргументи Беккаріа проти смертної кари. На думку вченого, смертна кара є неприйнятною з трьох причин.

По-перше, ніхто не має права позбавляти життя, оскільки воно є вищим благом, його насильницьке припинення поза компетенцією суспільної угоди.

По-друге, віковічний досвід свідчить, що смертна кара нікого не лякає й нікого ще не втримала від нанесення суспільству шкоди.

По-третє, смерть на підставі закону є логічним протиріччям, оскільки закони не можуть одночасно забороняти вбивство й передбачати його як покарання: «Мені здається абсурдним, — зазначає Беккаріа, — що закони як вираз суспільної волі ставляться з презирством й засуджують вбивство, але самі допускають його й для відвернення громадян від вбивства призначають вбивство публічне». Тільки в одному випадку мислитель визнає неминучість смертної кари: коли звинувачений має таку могутність і зв’язки, що може загрожувати суспільству навіть із в’язниці. Таким чином, він виправдовує страту тирана.Ідеї Беккаріа виходять за межі кримінального права та судочинства, захищають такі універсальні цінності, як свобода, честь і гідність людини, що забезпечуються справедливими законами.

39. Правові погляди б. Франкліна.

БЕНДЖАМІН ФРАНКЛІН (1706-1790) “Терпимість в старій Англії та в новій Англії”; “Про работоргівлю”; “Про кримінальні закони та звичаї каперства”; “Висловлювання про війну”. Соціальна філософія: ( Демократична ідеологія; Ідеалізація капіталістичного устрою; Центральною фігурою Америки є проста, скромна, працьовита людина; Виступав за СКАСУВАННЯ РАБСТВА; Слід боротися з НАСЛІДКАМИ РАБСТВА (комітети спостереження, опіки, освіти та найму вільних негрів). Свобода совісті та парламентаризм: Прибічник свободи совісті та повної віротерпимості; Релігійний фанатизм пояснювався відсутністю ідеї віротерпимості; Заборона будь-яких релігійних переслідувань; МОРАЛІСТИЧНИЙ ПУРИТАНІЗМ; Необхідність двопалатного парламенту; ПОЛІТИЧНА РІВНІСТЬ, ВОЛЯ БІЛЬШОСТІ – основа демократії; Необхідний демократичний КОНТРОЛЬ за представницькими органами. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ: Велика увага приділяється питанням ВІЙН; Деспотичне ставлення до своїх підданих веде до несправедливих війн з іншими країнами; Для запобігання та гуманізації війн, потрібно укладати міжнародні угоди; В інтересах всього людства – знищити війни та їх причини. Франклін не був прихильником радикальних політичних перетворень. Він не був ні простодушним демократом, ні демагогом. Для нього дуже важлива була ідея: "вогонь свободи може не тільки очищати, але й руйнувати". Його характеризують як прихильника соціальної революції і реформ, але не радикалом.