35. Формальна рівність перед законом та свобода індивідуму у поглядах Вольтера.

ВОЛЬТЕР (ФРАНСУА МАРІ АРУЕ) (1694-1778*) “Філософські листи”; “Досвід загальної історії та про звичаї й дух народів”; “Трактат про метафізику”; Світогляд та виникнення суспільства: (Світоглядна основа ДЕЇСТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ (Бог як вищий Розум); Людина – соціальні істота; Основа суспільства – любов до самого себе > честолюбство, владолюбство, суперництво > праця, мистецтво, держава і право; Для існування суспільства потрібні закони (не божественні, зумовлені природними причинами); В основі держави – мовчазна згода

Право: (Нечіткість розмежування права, закону та моралі; Всі норми об'єднує суспільна користь; Право та мораль – відносні; Гуманність властива всім та є основою природного закону; Розмежування природного закону (не роби зла іншим і не радій такому злу) та позитивного закону; Суб'єктивні природні права – СВОБОДА, РІВНІСТЬ ПЕРЕД ЗАКОНОМ, ВЛАСНІСТЬ. Політичний ідеал: Концепція “освіченого правління” – союз філософів та правителів; Мирний еволюційний шлях розвитку держави під впливом філософів; Роль релігії та церкви( Шкідливість релігійного фанатизму; Шкідливість атеїзму); Релігія має залежати від правителя;

ІДЕЇ: Розгляд історії, суспільного життя як арени боротьби добра і зла; Критика феодальних порядків, абсолютизму та сваволі влади ( Звільнення закріпачених селян); Захист природніх прав людини; Природне право утверджує справедливість; Передумова свободи – приватна власність та рівні права; Досконалого устрою не буває. Симпатія до республіканського ладу. Монархії мають стати “освіченими монархіями”; Християн Вольф визначив такі форми держави: 1. Демократія. 2. Аристократія. 3. Монархія. 4. Змішана форма. Краща форма, на його погляд, - монархія, тому що монарх завжди представляє весь народ.

Мислитель визнавав рівність людей як біологічних істот, але заперечував рівність соціальну. Він відстоював ідею юридичної рівності в суспільстві, яка передбачала формальну рівність усіх перед законом і можливості набуття всіма людьми однакового статусу громадянина. Поділ людей на бідних та заможних філософ вважає природним

36. Теоретичне обґрунтування ідеї розподілу влад Шарль Монтеск´є.

Шарль Луї Монтеск’є (1689–1755). За Монтеск’є, політичною свободою є можливість і необхідність вчиняти не так, як бажаєш, а так, як дозволяють закони: «якщо б громадянин міг робити те, що цими законами забороняється, то в нього не було б свободи, оскільки те ж саме могли б робити й інші громадяни». Він не пов’язує політичну свободу з якоюсь певною формою правління. Головне, щоб у державі закони панували над волею правителів. Форми правління Монтеск’є класифікує за їх природою й принципами. За природою, що визначає юридичну форму держави, вчений виділяє три форми правління: 1) республіку («верховна влада перебуває в руках або всього народу, або його частини» — у першому випадку республіка є демократичною, у другому — аристократичною); 2) монархію («керує один, але за допомогою встановлених незмінних законів»); 3) деспотію («усе поза всяких законів і правил рухається волею та свавіллям однієї особи»). Ці форми, за Монтеск’є, діють на підставі певних принципів — психологічної основи державної влади. Учений визначає, що принципом деспотії є страх, принципом республіки — доброчесність («любов до законів й вітчизни»), принципом монархії — честь.Ш. Монтеск’є зазначає, що на форму правління можуть впливати й об’єктивні чинники. Завдяки Монтеск’є набуває розвитку одна з найвпливовіших конституційних доктрин Нового часу й сучасності — теорія поділу влади. Учений визначає, що в кожній державі є три види влади: законодавча, виконавча й судова. Монтеск’є робить логічний висновок, що всі три види влади мають належати різним органам, особам. Так, законодавча влада має належати всьому народові. Виконавчою владою Монтеск’є пропонує наділити монарха або інших осіб (крім членів законодавчих зборів, оскільки це порушило б принцип поділу влади й призвело до втрати свободи). Що стосується судової влади, то її функції автор пропонує передати особам з народу, що мають обиратися на певний термін і скликатися в разі необхідності для створення суду. Стрижнем механізму поділу влади в концепції Монтеск’є є система стримувань і противаг, що мають діяти всередині цього механізму . Без них механізм навряд чи може вважатися дієздатним, зловживання владою стають неможливими, а політична свобода — захищеною. Отже, законодавчу й виконавчу влади слід врівноважити, але із збереженням підпорядкованості виконавчої влади законодавчій. Головною метою Монтеск’є є забезпечення не стільки рівноваги видів влади, скільки впровадження дійового юридичного механізму рівноваги суспільних сил. І поділ влади таку рівновагу забезпечує.