30. Правові погляди Томаса Мюнцера

Томас Мюнцер (прибл. 1490-1525)

Ідеолог Реформації, священик і революційний діяч. У 1520-1521 рр. він виступив із спрямованим проти католицької церкви радикальним ученням про характер і завдання Реформації. У революційній діяльності Т. Мюнцер спирався на бідні верстви населення. Свої політичні погляди він виклав у "Празькому маніфесті", який опублікував у Чехії. Його соціальні та політико-правові ідеї знайшли відображення в працях "12 статей" та "Статейне письмо", де він порушив проблеми зміни суспільного устрою: необхідність виборності посад, скасування кріпосного права, налагодження діяльності судових установ і управлінь. На думку Т. Мюнцера, влада має перейти до рук народу і бути спрямованою на загальну користь.

Своїми ідеями про реформаційний рух і відкриту безкомпромісну боротьбу проти ієрархізованих порядків, соціальної нерівності, засилля церкви Т. Мюнцер стверджував необхідність "скидати безбожників з трону", а на їх місце обирати людей "нижчих, простих". Такі заходи, на його думку, цілком законні, навіть за умови застосування "меча". Новий устрій теж буде змушений вдатися до реакційних методів, оскільки захищатиме владу суспільного цілого від егоїстичних соціальних груп. Отже, народ буде джерелом і суб'єктом політичної влади. У поглядах Т. Мюнцера простежуються початки республіканських ідей" визначення напрямів державної політики і контролю за її здійсненням з боку народу. Саме в цьому виявився демократизм його програми.

Його вимоги: 1. Встановити систему виборів духовних осіб. 2. Скасувати кріпацтво. 3. Зменшити розміри податей. 4. Навести порядок в управлінні судами. 5. Домагатися справедливого суспільного ладу і т. ін.

Томас Мюнцер висловив ідею створення республіки. Створити надійну охорону основ держави. Розробити державну політику. Установити постійний контроль за державною діяльністю керівника. Це повинні здійснювати народні маси. Програма Т. Мюнцера і його політико-правові погляди виражали ідеї демократизму. Усі свої міркування, ідеї як теолог він брав з Біблії.

До 1555 р. війна католиків і лютеранів на території Німеччини завершилася Аугсбурзьким релігійним миром, відповідно до якого лютеранство ставало рівноправною католицтву релігією, за принципом: "Чия країна, того і віра".

31. Раціоналістична доктрина природного і міжнародного права Гуго Гроція.

ГУГО ГРОЦІЙ (1583-1645) “Про право війни і миру”, “Про вільне море”, “Про походження американських народів”, . Перший теоретик школи природного права Вихідний пункт вчення - це природа людини, соціальні якості людей. Г. Гроцій розрізняє право природне і право волевстановлене. (міжнародне) Джерелом природного права є людський розум. Волевстановлене право поділяється на людське і божественне і повинне відповідати розпорядженням природного права. У своєму вченні Г. Гроцій часто посилається на Бога і священне писання. Однак Бог у його доктрині відверто підлеглий законам природи. Г. Гроцій стверджував, що в стародавності існував "природний стан" і не було ні держави, ні приватної власності. Ознаки держави такі: 1. Верховна влада. 2. Право видавати закони. 3. Правосуддя. 4. Призначення посадових осіб. 5. Збір податків. 6. Питання війни і миру. 7. Укладання міжнародних договорів і т. ін. Виникнення держави: (Суспільна природа людини (через самозбереження); Існував ПЕРВІСНИЙ СТАН (спільність майна); Поява ремесла, землеробства та скотарства – заселення нових земель – перехід до приватної власності – змагання – суперечки; Люди об'єднуються в державу добровільно; ДЕРЖАВА – досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права та спільної користі). ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО: ( Природне право походить від природи людини; Природне право не залежить від людської чи божественної волі; Людина – вища жива істота, що прагне до спокійного спілкування з собі подібними; Природне право – розумні правила людського спілкування; ПРИНЦИПИ ПРИРОДНОГО ПРАВА: утримання від зазіхання на чуже, повернення чужих речей, дотримання обіцянок, відшкодування шкоди, заслужене покарання правопорушників). Непересічне значення праці Гроція «Про право війни і миру» для науки міжнародного права полягає в тому, що він уперше спробував викласти саме те право, що «визначає відносини між багатьма народами або їхніми правителями» [2, с. 69], тобто міжнародне право в його сучасному розумінні. Безперечно, на наукових політико-правових поглядах Гроція  відбилося все розмаїття епохи, за якої він жив і плідно у творчому сенсі працював. Це визначило специфіку тлумачення ним поняття міжнародного публічного права. Проте, відзначаючи еволюцію визначення міжнародного права від часів Гуго Гроція і до наших днів, слід підкреслити, що залишаються незмінними юридичний характер міжнародного права, особливості його суб'єктів і предмета регулювання. Отже, наукові праці Гроція є важливим джерелом для поглиблення й розвитку теоретичних засад сучасного міжнародного права.