27.Правові ідеї Ніколло Макіавеллі

З іменем Нікколо Макіавеллі (1469–1527)пов’язано заснування політичної науки. Він був першим, хто в своєму творі «Государ» реалістично підійшов до об’єкта політики, описавши всю непривабливість політичних засобів, про які самі політики воліли б мовчати. Якщо раніше державу визначали здебільше за формою правління (королівство, князівство), то Макіавеллі вводить нове поняття — «stato» — держава як політично організоване суспільство, певним чином організована влада з наявністю права і юстиції. Це поняття згодом стало загальноприйнятим (state — англ., etat — фр., звідси термін «етатизм»).У трактуванні форм держави Н. Макіавеллі наслідує погляди Арістотеля та Полібія, за якими держава у своєму розвитку здійснює коловорот форм, чергуючи «правильні» (монархія, аристократія, народне правління) із «неправильними» (тиранія, олігархія, охлократія). Розв’язання проблеми переродження «правильних» форм Макіавеллі бачив у «змішаній республіці». Утім, Макіавеллі добре розумів, що в тогочасних умовах монархічної Європи змішана республіка — недосяжний ідеал майбутнього. Найбільш доцільною формою організації влади є абсолютна монархія, а основою її довготривалості та успішності є підтримка народу. Політика монархічного уряду має бути спрямована на те, заради чого і виникла держава, — на забезпечення інтересів суспільства. Влада має надати громадянам можливість вільно займатися торгівлею, землеробством та ремеслами,. Макіавеллі віддавав перевагу абсолютній монархії - адже влада, здійснювана монархом за допомогою магістрату, не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежить від волі громадян, що входять до магістрату.

Необхідною умовою сильної централізованої держави, на думку Макіавеллі, повинні бути гарне законодавство, гарне військо і гарні союзники. Король мусить чітко формулювати мету і досягати її всілякими засобами. Якщо державі загрожує занепад чи втрата незалежності, то в цьому разі він може ігнорувати моральні норми. Навіть більше, монарх постійно знаходиться у стані ворожнечі. Його оточують вороги як у державі, так і зовні. Тому він може нехтувати моральними засадами і застосовувати насилля, може уподібнюватися левові та лисиці. Такий принцип у політиці згодом отримав назву макіавеллізму.

Заслуги Н. Макіавеллі у розвитку політичної науки полягають у тому, що він:

1) відкинув схоластику, замінивши її раціоналізмом та реалізмом;

2) заклав основи політичної науки;

3) виступив проти феодальної роздробленості, за створення централізованої Пали;

4) увів у політичний лексикон поняття "держава" та "республіка" у сучасному їх розумінні;

5) сформулював суперечливий, але вічний принцип "мета виправдовує засоби".

Нові цінності: ПРАЦЯ, БАТЬКІВЩИНА і НАЦІЯ, РІВНІСТЬ та СВОБОДА; Інтереси індивідів підпорядковуються інтересам держави. Держава створюється людьми через потребу спільного блага; Мета держави – забезпечення безпеки та вільного користування майном; Форми держави циклічні (ПРИНЦИПАТ – ТИРАНІЯ, АРИСТОКРАТІЯ- ОЛІГАРХІЯ, ДЕМОКРАТІЯ – РОЗБЕЩЕНІСТЬ).ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ: Змішана форма правління (Рим епохи республіки); Республіка = свобода; Ідеал – вільне місто-комуна; ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ - В основі життя людини не релігія, а патріотизм .Створення національної армії (замість найманців та військ созників); Принцепс має абстрагуватися від моралі та релігії;