25Правові ідеї епохи Відродження

Культура Відродження зародилася в італійських містах-державах у XIV ст. і вже наприкінці XV ст. поширилася на інші країни Західної Європи. ГУМАНІЗМ

В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності людини. У цей період формувалися духовні передумови для становлення буржуазного суспільства. Важливе значення в розвитку політичної думки пізнього середньовіччя мали твори Н. Макіавеллі з його раціоналістичним підходом до політичної діяльності, Ж. Бодена, який створив світську концепцію державного суверенітету, соціалістів-утопістів з їхнім прагненням до ідеалу гармонійного суспільства абсолютної справедливості. Справжнім переворотом у релігійно-політичному житті стали ідеї великих реформаторів церкви М. Лютера, Т. Мюнцера і Ж. Кальвіна. Європейський гуманізм, що сформувався в середньовічній Європі, справив визначальний вплив на розвиток української суспільно-політичної думки. Праці С. Оріховського, І. Вишенського та інших вітчизняних мислителів стали основою розвитку державно-правової думки в Україні.

Основним принципом наукових досліджень цього періоду став аналіз проблеми людини, її ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. В епоху Відродження середньовічний аскетизм поступився культу людини, її інтересам і потребам; божественне поступилося природному, людському, тобто гуманізму, який на той час охопив лише політико-правову думку частини суспільства, переважно мешканців міста. Основоположником гуманізму був італійський поет Франческо Петрарка (1304-1374). Його ідеї підхопили К. Салутаті й Л. Бруні (Аретіно), які відстоювали всебічний розвиток особистості, заперечували тиранію. Л. Бруні створив теорію республіканізму - найсправедливішого, на його думку, устрою суспільства, що є основною умовою реалізації свободи волі як свободи особистості. У XV ст. політичну ідеологію раннього гуманізму розвивали М. Пальмієрі, Л. Валла, Л. Альберті, А. Рінуччіні та інші італійські мислителі. Під впливом республіканських ідеалів вони порушили проблеми свободи особистості як громадянської свободи, політичного права обирати і бути обраним до владних структур, рівності громадян перед законом, визнання необхідності існування представницьких органів, виконавчої системи і авторитету суду. З огляду на те що політико-правова думка цього періоду висвітлила нові аспекти проблеми людини і суспільства, мислителі Відродження крізь призму етики окреслили питання політичної активності. початок формування природно-історичних уявлень про державу. Республіку і монархію вони вважали найкращими теоретичними моделями з реально існуючих на той час.

26.Суверенітет як базова ознака держави у Жана Бодена

Коли Жан навчався в Парижі, у нього сформувалося негативне ставлення до католицької церкви, після вивчення трактатів німецьких протестантів, французьких гугенотів, Кальвіна. Для Бодена авторитет Старого Завіту вищий ніж Нового Завіту. Жан Боден очолює партію політиків, яка вважала, що головне завдання держави - встановити порядок, право і мир, а не панівне становище тої чи іншої віри. Те, що він так виступив проти релігії, викликало при дворі у багатьох нерозуміння, а то й підозри. Чим більше Боден ставав популярним у Франції, тим більше втрачав підтримку короля.

Жан Боден написав твір "Шість книг про державу" у 1576 р. Латиною для всієї Європи книга була видана в 1584 р. Основні політико-правові ідеї цієї роботи такі: 1. Ж. Боден виступив проти феодальної децентралізації. 2. Закликав припинити релігійний фанатизм. 3. Сама основна і головна ідея полягала в тому, що Ж. Боден перший в історії політико-правової думки сформулював і обґрунтував поняття суверенітету як суттєвої ознаки держави. Суверенітет - це абсолютна і постійна влада держави... Абсолютна, не зв'язана ніякими законами влада над громадянами і підданими.

Влада держави - постійна й абсолютна. Це вища і незалежна влада як усередині країни, так і у відносинах із закордонними державами. Вище носія суверенної влади тільки Бог і закони природи. Суверенітет Ж. Боден розумів як незалежність держави від Папи Римського, від церкви, від іншої держави.

Суверенітет як верховна влада дає права: 1. Видавати і скасовувати закони. 2. Оголошувати війну й укладати мир. 3. Призначати вищих посадових осіб. 4. Здійснювати верховний суд. 5. Милувати. 6. Чеканити монету. 7. Установлювати еталони міри і ваги. 8. Стягувати податки.

Державу Боден визначав як правове управління багатьма родинами і тим, що в них є загальне на основі суверенної влади. Держава - це правове управління згідно зі справедливістю і законами природи. Правом воно відрізняється від зграї розбійників чи піратів, з якими не можна укладати союзів. Держава - сукупність родин, а не окремих осіб.

Рабство Ж. Боден не визнавав і був проти його існування. Він також виступав проти різних форм держави, як правильних так і неправильних, і навіть змішаних. Треба виходити з того, повчав Боден, кому належить суверенітет, реальна влада: одному, небагатьом, більшості.До демократії Ж. Боден ставився негативно, тому що при демократії багато законів, а загальна справа в спадкові. Краща форма держави - монархія. Монарх, як Бог, без перешкод править підданими. Влада передається спадкоємцеві, і вона існує тисячу років. Багато хто радить, але вирішує один. У наш час вчення Жана Бодена досить актуальне. По-перше: Суверенітет притаманний тільки державі, як невід'ємна якість верховної влади в країні. По-друге: Суверенітет - необмежений, він або є, або його немає, його не можна обмежити. По-третє: Суверенітет -неподільний.