1.2 Оцінка стану забруднення водних об’єктів Харківського району

По території Харківського району протікають річки: Уди, Мжа, Мерефа, Роганка, Студенок, Лопань, Харків, Рудка, Немишля, Липчик, Муром та інші. Найбільші з них – це Уди, Харків та Лопань [1].

Для забезпечення господарського комплексу Харківського району та потреб питного водопостачання населення необхідна велика кількість водних ресурсів. Таким чином, від стану річок залежить стан та розвиток всього району.

Стан вод річок Харківського району за середньорічними показниками має досить різні характеристики – від оцінки «добрий» для визначення екологічного стану та «досить чистий» для визначення ступеню чистоти до оцінки «поганий» для визначення екологічного стану та «брудний» для визначення ступеню чистоти. Найбільш забрудненими річками із досліджених є: р. Немишля, р. Харьків басейну Сіверського Донця

У річках басейну Сіверського Донця найгіршими показниками, що визначають їх незадовільний стан, є трофосапробні (мінеральні форми азоту та фосфору, кисневі показники). Так, наприклад, у воді р.Немишля вміст фосфатів перевищував ГДКр.г. у 3,6 рази, сульфатів – більш, ніж у 10 разів, біохімічне споживання кисню – у 2 рази [7].

Перелік річок, у які скидали забруднені зворотні води в Харківському районі, назви підприємств та об’єми скидів (за даними 2010 року) наведені у таблиці 1.4 [7].

Таблиця 1.3 – Назви підприємств та об’єми скидів у річки Харківського району [7]

Річка	Підприємство	Об’єм скидів, тис.м3
За категорією «БЕЗ ОЧИСТКИ»
р. Немишля	ВАТ «ХТЗ ім.Орджонікідзе», м. Харків	3,0
	ВАТ «ХЛЗ Укрелектромаш»	1,3
р. Роганка	ВАТ «Харківський підшипниковий завод»	36,2
	КВКП Харківського р-ну	24,0
р. Харків	Харківське державне авіаційне виробниче підприємство	38,8
За категорією “НЕДОСТАТНЬО-ОЧИЩЕНІ”
р. Мжа	КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний з-д»	144,2
	Зміївське РКВКП, м. Зміїв	89,9
р. Роганка	ВАТ «Роганська картонна фабрика»	8,3
	КВКП Харківського р-ну	356,9
р. Мерефа	ЗАТ «Автоном», Харківський р-н, с Артемівка	22,9
	Люботинське ВККУ	105,0
	ПП «Будкомунтехсервіс плюс»	65,0
р. Харків	ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я»	6,8
	ТОВ «Стрілеча водоканал, житло, побут, сервіс»	54,0
стр. Студенок	КП «Чугуїввода»	782,5

Річки дуже чутливі до такого небезпечного для їх стану виду антропогенного впливу, як надмірне зарегулювання стоку: будівництво гребель і створення ставків та руслових водойм на малих річках.

Стік більшості малих річок Харківщини зарегульований на 30 – 70 %. Оптимальна зарегульованість малої річки – не більше 25 %, інакше річкова система втрачає здатність до самовідновлення [7].

Забруднення водних об’єктів відбувається як за рахунок точкових джерел (організовані скиди), так і за рахунок неконтрольованих дифузних джерел. В сучасних умовах водокористування одними з основних джерел забруднення водних об’єктів є дифузні джерела забруднюючих речовин на водозбірній площі. І якщо скиди стічних вод промислових, комунальних та сільськогосподарських підприємств регулюються, то талі і дощові стічні води міських територій, промислових майданчиків, тваринницьких комплексів можуть контролюватись лише у випадках їх каналізування та очищення. Вплив дифузних джерел забруднення на екологічний стан водних об’єктів в багатьох випадках перевищує вплив точкових джерел та є надзвичайно складним, багатоаспектним та різноплановим.

Крім того на території району нараховується 21 озеро та створено 5 водосховищ, серед яких найбільшими є: Трав’янське, Муромське, Циркунівське. Боліт на території району небагато. В основному вони розташовані на терасах низького рівня і відносяться до низинних боліт. Найбільше боліт знаходиться на заплавних терасах річок Уди, Лопані, Харкова та інших [7].

Гідрографічна мережа Харківського району належить басейну р. Сіверського Дінця. Усі річки району відносяться до типу рівнинних. Густота річкової мережі в середньому по району складає 0,22 – 0,39 км/км².

Живлення річок переважно снігове (біля 75 %), тому найбільш високий стік спостерігається восени (70-80 % річного стоку), на осінньо-зимовий період приходиться лише 15-20 % річного стоку.

Долини річок широкі (ширина коливається від 200 м. до 3,0 км) прямі, різких звужень та розширень не спостерігається. Заплави річок переважно заболочені, вкриті луками та чагарниками. В період весняної повені вони заливаються на 1 – 3 м. сроком на 10 – 15 днів, найвищий її рівень спостерігається в кінці березня. Саме в цей період спостерігається найбільше надходження забруднюючих речовин у річки, зі стоками з сільськогосподарських угідь надходять азот амонійний та азот нітратний, деякі важкі метали та пестициди. Погіршується якість води. Наприкінці квітня – у травні на малих річках району настає літня межень, а на більших річках – у травні – на початку червня. У цей період в річках відзначається найвищий показник БСК – 5 та найнижчий рівень кисню, тому підвищується загроза розвитку евтрофікації, заростання водоймища [4].

Замерзання річок відбувається переважно в першій-другій декадах грудня. Льодостав починається у другій декаді березня.

Головними джерелами забруднення водойм Харківського району є:

1. Господарсько-побутові стоки.

2. Стоки промислових підприємств міст Харківського району.

3. Поверхневий стік з сільськогосподарських угідь [11].

Загострення екологічних проблем пов’язане зі значним скороченням фінансування для забезпечення природоохоронних заходів. Для підтримки річок в оптимальному режимі необхідно обмежити скид стічних вод з промислових підприємств та господарсько-побутових стоків, а це залежить від ступеня вдосконаленості очисних споруд, технічного обладнання. Отже найпершими невід’ємними заходами, що потрібно здійснити на сучасному етапі – це технічне переозброєння існуючих виробництв та впровадження сучасних прогресивних технологій.

РОЗДІЛ 2

РОЗРАХУНОК ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДЛЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМСТВ ТА АВТОТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ