Епічний дискурс

Коли Бернар Вербер пише книгу, він завжди знає, чим вона закінчиться. Він поступово веде читача до цієї кінцівки. У всіх його книгах обов'язково присутня прихована структура. У новелах він використовує геометричні форми, наприклад, спіралі або трикутники. Будує прості фігури. Тим самим Вербер намагається долучати читача до світла: «Адже хороша книга може змінити людину». Романи Вербера тонко пов'язані зі структурою та особливостями французької мови, тому при перекладі його книг на інші мови багато втрачається. Прототипом всих героїв своїх романів письменник вважає самого себе.Про свій стан під час письма говорить наступне: «Коли я пишу, я сміюся. Треба писати в радості, щоб читач був щасливий. Книга - це відпочинок і головне, щоб людині не було в тягар читати. Я намагаюся з самого початку занурити читача в книгу. Вранці я встаю і перед тим як сісти писати, я йду в кафе навпроти мого будинку і читаю журнали, які виливають на мене цебер далеко не сприятливої реальності, від чого настрій псується. На противагу цьому я пишу, намагаючись наповнити свої твори світлом ».«У мене дуже погана пам'ять, тому, коли мене відвідує ідея, я швидко записую її на телефон або в ноутбук. Без цих передових технологій я не можу прожити і дня. Адже я пишу щодня по кілька годин вже багато років. Навіть якщо я потраплю на безлюдний острів, де не буде жодних можливостей, я все одно буду продовжувати писати - на папірусі. Якщо я перестану писати - я просто збожеволію. Тому що ціна, яку ми платимо за наш талант - самотність ». За словами письменника, людині для щастя потрібні три речі: мрія, любов (у будь-якому її прояві) і хороший сон. Романи Вербера французькою мовою мають дивну пунктуацію. Автор пояснює це тим, що коли він пише, то слухає музику, і пунктуація йде з музики. Він не любить знаки оклику, тому намагається ставити якомога більше крапок, тим самим роблячи пропозиції коротше - це додає легкість стилю і допомагає не відволікатися від основного сюжету. Сюжет і фабула збігаються , тобото роман ведеться однолінійно.

Пафос твору

Роман «Імперія Янголів»- емоційний. Короткі речення це підтверджують , а три крапки спочатку роблять паузу , а потім дають нам емоції,такі як: радість ,горе , захоплення та інші.З кожною прочитаною сторінкою все більше міцніє відчуття, що Вербер писав про себе. На мій погляд, дуже багато автобіографічних фішок він вставив в життя свого персонажа Жака; цікаво було читати про тернистий шлях, який пройшов молодий письменник зі своїм романом «Щури» (за аналогією з «Мурахами»). Вже фірмовим знаком автора є його вставки в текст різних наукових і навколонаукових знань, які якимось боком стосуються основного сюжету! У всіх прочитанних мною романах Вербера основний сюжет перемежовується такими невеликими статтями. Мені, як людині допитливій, цікаво знайомитися з тими фактами, які автор подає читачеві. У даній книзі різні статті особисто мені здалися не дуже цікавими, тому що більшість з них орієнтовано на психологію, а це не найцікавіша для мене тема, хоча безумовно цікаві думки зустрічаються.