9. Спартанська система виховання Стародавньої Греції.

У восьмому столітті до наший ери в одному з грецьких міст - Спарті - жило войовниче плем'я (яке за назвою міста називалися ще спартанцями). Вони здійснювали набіги на сусідні території і поневолили племена, що жили там. Численні військові походи вимагали від спартанців великої сили й витривалості. Адже спартанці були професійними воїнами. Тоді ж у Спарті виникла особлива система виховання дітей. Усі спартанські хлопчики були розділені на загони за віком. Виховання дітей у цих загонах було дуже суворим. Ставилася єдина мета - досягти, щоб усі спартанські діти стали сильними і фізично загартованими. Ці вимоги розповсюджувалися і на хлопчиків, і на дівчаток, які в майбутньому повинні були ставати здоровими і сильними матерями. От так описує старогрецький історик Плутарх спартанську систему виховання хлопчиків: «Грамоті вони вчилися лише в тій мірі, у якій без цього не можна обійтися, в останньому ж все виховання зводилося до вимог беззаперечно підкорятися, стійко переносити позбавлення і брати верх над супротивником. Із віком вимоги робилися все жорсткішими: хлоп'ят коротко стригли, вони бігали босоніж, привчалися грати голими. У дванадцять років вони вже ходили без хітона (одяг, схожий на рубашку, часто без рукавів), отримуючи раз на рік верхнє плаття, вони були брудні, запущені; лазні були їм незнайомі - за весь рік лише декілька днів вони користувалися цим благом. Спали вони разом, по загонах, на підстилках, які самі собі готували, ламаючи голіруч мітелки очерету на березі Еврота». Щоб перевірити, як діти засвоїли уроки фізичної підготовки у Спарті встановлювалися спеціальні святкування, на яких вони повинні були показувати свої успіхи і довести, що вони стали справжніми чоловіками і можуть вступити в суспільство дорослих воїнів. Святкування проводилися в храмі Артеміди Орфії, стародавньої богині родючості. Під час цих святкувань на честь богині група хлопців повинна була викрадати сир, який охороняла інша група. Той, кому це вдавалося, проголошувався переможцем. У пізніші часи на святах на честь богині Артеміди хлопцям доводилося витримувати і суворіші випробування волі і мужності. Їх били батогами. Випробування витримували ті хлопці, які за весь цей час не видадуть ні єдиного стогону.

------------------------------------------------------------------------------

10. Афінська система виховання Стародавньої Греції.Філософсько-педагогічні погляди Сократа.

Афінське виховання передбачало іншу мету, ніж спартанське, а саме: “Найбільше ми прагнемо, щоб громадяни були прекрасні душею і загартовані тілом, бо саме такі люди добре живуть у мирний час і спасають державу під час війни” (Лукіан). Це виховання мало різнобічний характер.

До 7 років діти отримували традиційне сімейне виховання, метою якого був розвиток у дитини фізичних сил, почуття краси й формування традиційних моральних принципів. Вихованням дитини займались мама, няня, раб.

Після досягнення 7 років дівчатка залишалися виховуватися в сім’ї, а хлопчики починали відвідувати платні школи (одночасно або послідовно): мусичні і гімнастичні, останні мали назву палестри. У заможних сім’ях опіку над юним школярем здійснював раб-вихователь, педагог. Слово “педагог” означає “той, що веде дитину”. Це був домашній раб, який супроводжував дитину до школи й стежив за нею вдома. Поступово зі звичайного раба педагог перетворювався в домашнього вихователя.

У мусичних школах (8-16 pp.) дітей навчали учитель-граматист і вчитель-кіфарист. Тут діти повинні були навчитися читати, писати, рахувати, використовуючи при цьому спеціальний предмет для лічби - абак. Навчання грамоти здійснювалося буквоскладальним методом. Для цього діти використовували навощені дошки - “пери”, на яких учні “стилями” - загостреними паличками - наносили букви, складали тексти, записували результати обчислень. Ці елементи техніки шкільного письма засвідчують про зв’язок стародавньогрецької культури з історично близькою до неї культурою Стародавнього Сходу.

Мусичне виховання охоплювало ті сфери культури, які перебували під опікою муз, за грецькою міфологією - дочки богині пам’яті Мнемосіни. До цієї сфери належали поезія, музика, танці, науки й мистецтва в цілому. У мусичних школах діти вивчали напам’ять уривки з класичної літератури: Гомер, Гесіод, Езоп, Есхіл, Софокл, Евріпід. Музика, поезія і граматика настільки тісно були взаємопов’язані, що викладати їх міг лише один учитель, паралельно навчаючи дітей грі на кіфарі, музичному інструментові щипкового типу. Грі на флейті в афінських школах не навчали, бо, на думку афінян, вона не поєднувалася з усною мовою, а, отже, й з інтелектуальним розвитком дитини.

В палестрах (13-14 pp.) афінські діти тренувалися в бігу, стрибках, боротьбі, плаванні, метанні диска. Помітна увага приділялася мистецтву танцю, в якому прагнули передати гаму людських переживань. Учні брали участь в народних іграх і виставах. Знатні люди проводили з дітьми бесіди на моральні теми.

Юнаки з найзаможніших родин, які успішно завершили курс навчання в мусичних школах і палестрах, продовжували удосконалюватися в державних навчальних закладах - гімнасіях (16-18 pp.). В Афінах у V-IV ст. до н. е. їх було три: Академія, Лікей та Кіносарг, де видатні ритори і поети вели з юнаками повчальні бесіди. Грецьке слово “схола”, нинішнє школа, означає дозвілля, відпочинок від праці, що сприяє фізичній і духовній досконалості.

Гімнасій Академія розміщувався в храмі легендарного афінського героя Академа. В садах Академа стояли жертовники музам і Прометею, який, згідно з легендою, подарував людям писемність. Саме тут Платон збирав своїх учнів.

Гімнасій Лікей містився біля храму міфічного Аполлона Лікейського, в якому навчав Арістотель. У гімназії Кіносарг, де могли навчатися юнаки не лише з середовища повноправних афінян, працював зі своїми учнями Антисфен, засновник філософської школи киніків. Поряд з цим гімнасієм розташовувалось святилище Геракла, легендарного напівбога-трудівника, який був немовби покровителем цієї школи.

З 18-ти до 20-річного віку афінські юнаки повинні були перебувати в ефебії - дворічному військовому державному органі, в якому юнаків навчали військовій справі. Після першого року перебування на службі вони давали клятву на вірність Афінській державі.

В Афінах та інших містах Еллади в кінці V - на початку IV ст. до н. е. свої школи мали й мандрівні вчителі мудрості - софісти

------------------------------------------------------------------------------