1. Предмет і завдання філософії освіти та науки. Специфіка філософського рівня осягнення проблем освіти та науки.

Філософія освіти як загальна парадигма організації і змісту всього того знання– наукового і позанаукового, – яке через освіту ми передаємо учням і студентам, про світоглядні цінності, які виховуються, зрощуються в процесі навчально-виховної діяльності, визначеність духовного світу особистості, який формується в школі і вузі і який визначає її особистісну позицію, роль і способи поведінки в суспільстві.

Освіта(рос. – “образование”; англ, – “education”; нім. – “bildung”; грецьк. – “раіdеіа”) – є суспільний процесс (діяльність, інституція) розвитку і саморозвитку особистості, пов'язаний з оволодінням соціально значущим досвідом, втіленим у знаннях, вміннях, навичках творчої діяльності, чуттєво-ціннісних формах духовно-практичного освоєння світу.

Освіта– це, насамперед, процес суб'єкт-суб'єктної взаємодії учителя(педагога) і учня(студента), спрямованої на передачу (засвоєння) знань, формування вмінь і навичок, виховання культури мислення і почуття, здатності до самонавчання і самостійної життєтворчої діяльності.

Філософія– це наука і світогляд, метод і методологія, логіка й теорія цінностей(ідеологія), які виконують гносеологічну, світоглядну, аксеологічну і багато інших функцій.

Філософія, насамперед, опікується ідеалом – визначенням якості і змісту своєрідного“духу епохи”, на якому базується цей тип культури, виробництва, спілкування і який“делегується” в освіту як суспільно визначена вимога, норма, стандарт чи ідеал.

філософське засвоєння світу розгортається як осягнення всезагального, вона(філософія) виконує в освіті методологічну функцію, визначення способу здійснення якої складає предметне поле такого напряму філософствування, як філософії освіти. Філософія, таким чином, є теорією й методологією освіти

------------------------------------------------------------------------------

2. Освіта як комплексний феномен культури та соціальний інститут.

Освіта(рос. – “образование”; англ, – “education”; нім. – “bildung”; грецьк. – “раіdеіа”) – є суспільний процесс (діяльність, інституція) розвитку і саморозвитку особистості, пов'язаний з оволодінням соціально значущим досвідом, втіленим у знаннях, вміннях, навичках творчої діяльності, чуттєво-ціннісних формах духовно-практичного освоєння світу.

Освіта– це, насамперед, процес суб'єкт-суб'єктної взаємодії

учителя(педагога) і учня(студента), спрямованої на передачу

(засвоєння) знань, формування вмінь і навичок, виховання

культури мислення і почуття, здатності до самонавчання і

самостійної життєтворчої діяльності.

СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ (від лат. institutum - заклад, установа, устрій) - сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ними.

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ - форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

------------------------------------------------------------------------------