- •1. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків
- •2. Облік дебіторської заборгованості.
- •36 Розрахунки з покупцями та замовниками (тов. Деб. Заб.)
- •3. Документальне оформлення виробітку та нарахування заробітної плати.
- •4. Класифікація господ. Засобів за джерелами формування і цільовим призначенням.
- •5. Первинна документація з обліку запасів.
- •6. Класифікація рахунків за призначенням і структурою.
- •7. Облік операцій з векселями.
- •8. Класифікація рахунків за економічним змістом.
- •9. Документування господарських операцій з руху основних засобів.
- •10. Облік процесу постачання.
- •11. Порядок читання та аналізу балансу.
- •12. Облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями.
- •13. Облік процесу виробництва.
- •14. Облік кредитів (позик).
- •60 Короткострокові позики
- •61 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
- •15. Оцінка вибуття запасів.
- •16. Фін. Облік доходу та фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, послуг.
- •17. Облік загальновиробничих витрат, адміністративних та витрат на збут.
- •18. Облік процесу реалізації.
- •19. Поняття, класифікація та оцінка запасів.
- •20. Облік фінансових інвестицій.
- •21. Облік розрахунків зі страхування.
- •22. Метод бухгалтерського обліку.
- •23. Утримання із заробітної плати.
- •24. Облікові регістри та їх види.
- •25. Узагальнення даних бухгалтерського обліку.
- •26. Класифікація господарських засобів за функціональною участю в процесі діяльності.
- •27. Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці.
- •28. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку.
- •29. Заробітна плата: поняття, види, форми.
- •30. Облік переоцінки основних засобів.
- •31. Створення та використання резерву на оплату відпусток.
- •32. Синтетичний та аналітичний облік необоротних активів.
- •18 Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи, акт, бал
- •34. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку.
- •35. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.
- •36. Сутність і значення вартісної оцінки.
- •37. Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків).
- •38. Вплив господарських операцій на баланс.
- •39. Облік резервів підприємства.
- •47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
- •49 «Страхові резерви»
- •40. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.
- •41. Фінансовий облік статутного капіталу та розрахунки з учасниками.
- •42. Метод подвійного запису
- •43. Власний кап. Та його складові та загальний порядок обліку на рахунках 4-го класу.
- •44 Нерозподілені прибутки, пас-акт
- •44. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст і будова.
- •45. Поточний облік витрат.
- •46. Методи нарахування амортизації основних засобів
- •47. План рахунків бухгалтерського обліку.
- •48. Документ як джерело первинної інформації
- •49. Визначення характеру готової продукції та основні методи обліку витрат
- •50. Сутність бухгалтерського обліку та користувачі бухгалтерської інформації.
- •51. Сутність дебіторської заборгованості, її види та загальний порядок обліку
- •36 Розрахунки з покупцями та замовниками (тов. Деб. Заб.)
- •52. Види господарського обліку та його роль в управлінні та контролі
- •54. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку.
- •55. Фінансовий облік грошових коштів в касі.
- •56. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова.
- •57. Облік грошових коштів за поточним рахунком.
- •31 Рахунки в банку, акт, бал
- •58. Структура балансу
- •59. Облік розрахунків з підзвітними особами.
- •60. Облік фінансових результатів та використання прибутку
19. Поняття, класифікація та оцінка запасів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО № 9 «Запаси», згідно з яким запаси — це активи, які:
• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси поділяються на виробничі і товарні.
Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві.
Товарні запаси — придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.
Залежно від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали; куповані напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні та швидкозношувані предмети, тварини на вирощуванні та відгодівлі.
Сировина — це продукція сільського господарства (зерно, бавовни, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали — продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).
До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Напівфабрикати — це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.
Не включаються до початкової вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені: 1) понаднормові втрати і нестачі запасів; 2) проценти за користування позиками; 3)витрати на збут; 4) загальногосподарські та інші подібні витрати.
Для оцінки використовують такі методи:
Метод ідентифікованої — вартість списання визначають за цінами, обумовленими договором замовлень.
Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводять за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці.
ФІФО («Перший вхід, перший вихід») – матеріали списують за цінами придбання відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. Передбачає ведення обліку залишків партій товарів після кожного їх відпуску. Цінності обліковують за ціною партії придбаних товарів до повного їх списання.
Метод нормативних затрат полягає в застосуванні норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін.
Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних потрібно норми затрат і ціни регулярно в нормативній базі перевіряти й переглядати.
Отже, суть цього методу в тому, що на підприємстві встановлюються нормативні облікові ціни, якими впродовж місяця користуються для оцінки списання запасів.
Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, установлюють розмір відхилень і проводять коригуючі записи.
Оцінка за методом ціни продажу Оцінка за цінами продажу використовується підприємствами роздрібної торгівлі. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між вартістю продажу (роздрібною вартістю) реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на реалізовані товари.