1. истецтво в українських землях у найдавніші часи.

2. Роль язичницьких вірувань давніх слов'ян у формуванні їх мистецьких уявлень.

3. Давньоруське мистецтво (архітектурні школи, мозаїка, фреска, іконопис, мініатюра, початки театрального і музичного мистецтв).

4. Архітектура Київської Русі: київська, чернігівська, галицько-волинська.

5. Давньоруська книжкова мініатюра.

6. Розвиток іконопису в давньоруській державі.

7. Давньоруські стінописи.

8. Храмобудівництво в Київській Русі.

9. Проблеми кольору в українському малярстві X - XVIII ст..

10. Розвиток архітектури в українських землях у XIV - XVI ст.: романщина, готика, ренесанс.

11. Феномен «козацького» бароко.

12. Козацький бароковий собор: формування типу.

13. «Золота доба» українського церковного співу Д.Бортнянський, М.Березовський, А.Ведель.

14. Барокова архітектура в Україні.

15. Іконостас та його роль в духовній культурі України.

16. Скульптура в західноукраїнських землях XVI - XVII ст..

17. Українська графіка доби бароко

18. Архітектурні пам’ятники стилю рококо в Україні.

19. Садибно-паркова культура України.

20. Заснування й розвиток міст Півдня України в кінці XVIII - на початку XIX ст..

21. Меценатство в українських землях XVIII - XX ст.

22. Класицизм в українському мистецтві.

23. Роль класицизму в трансформації планувальної системи міст України.

24. Особливості західноукраїнської архітектури XIX ст.

25. Творча спадщина Т Шевченка - художника.

26. Портретний живопис в Україні другої половини XVIII - першої половини XIX ст. Д Левицький, В Боровиковський

27. Музична творчість світського напрямку у XVIII - XIX ст.

28. Архітектура модернізму в Україні.

29. Традиції декоративного розпису в Україні.

30. Трансформація кріпацького театру в професійний та його розвиток у XIX ст.

31. Розвиток основних жанрів українського образотворчого мистецтва: портрет, історико-побутовий, пейзаж.

32. Український радянський живопис жанрова характеристика.

33. Український авангардний живопис.

34. Характеристика тоталітарного мистецтва та своєрідність його проявів у мистецтві соцреалізму в УРСР.

35. Архітектурні пам’ятки Радянської України 1920 - 1950-х р.

36. Мистецтво кіно.

37. Модерністські та постмодерністські пошуки в Укр. Мистецтві ХХ ст..

38. Розвиток освіти в давньоруській державі

39. Монастирі я культурний центр КР

1. Мистецтво в українськх землях у найдавніші часи

Роль мистецтва у первісному суспільстві:

– мистецтво втілює в собі надзвичайно потужну здатність розвивати людину;

– його поява – величезний прогрес у пізнавальній діяльності людей, осмисленні навколишнього світу;

– мистецтво зміцнювало соціальні зв’язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду.

Види образотворчого мистецтва палеоліту:

– петрогліфи (від грець. рetros – скеля, камінь і glyphe – вирізаю) – давні (від палеоліту до середньовіччя) зображення тварин і людей на стінах печер, на скелях і каменях, виконані фарбою, різьбою, рельєфом та ін.;

– гравюри на кістках і рогах;

– рельєфи, малюнки, глиняні і кам’яні скульптури.

Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва – складна наукова проблема. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають „макарони”) і „відбитки” рук. Інші доводять, що найдавнішим було „натуральне мистецтво” – виготовлення опудал тварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім – рельєф, гравюра, малюнок.

Серед зображень на стінах печер палеолітична людина залишила малюнки коней, диких биків, носорога, бізона, лева, ведмедя, мамонта. Цих тварин вона малювала, адже полювала на них і вбачала в них основне джерело свого існування, а також остерігалася як потенційних ворогів. У багатьох випадках малюнки вкриті дірками й подряпинами від стріл чи списів, що підтверджує погляд на наскельний живопис, як на складову частину мисливських ритуалів стародавнього людства. Рослини на стінах таких печер не зображуються зовсім, а людські фігури зустрічаються дуже рідко й не мають тієї жвавості малюнку, тих яскравих і правдивих форм, що притаманні зображенням тварин. Пояснюється це тим, що саме тваринний світ був об’єктом пильної уваги первісної людини.

„Палеолітичні венери” (так археологами названо численні жіночі зображення у вигляді невеликих скульптурок з каменю, кісток або глини, які знайдено під час розкопок у різних кінцях Європи й Азії) – одне з перших свідчень про увагу первісної людини до самої себе, до питань свого походження та проблем стосунків у межах людського колективу.

В мезолітичних розписах загальний характер образотворчого мистецтва зберігся, проте, на відміну від палеоліту, провідне місце належить людині, її діям. З’являються сюжетні композиції: полювання, танок тощо. Художник уже прагне передати внутрішній зміст, динаміку того, що відбувається.

Перехід в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання сприяв поглибленню знань про навколишню природу. Люди почали замислюватись про явища природи, виникла необхідність втілити в мистецтві небо, сонце, воду, вогонь, землю. З’явилися такі символи як хрест, спіраль, трикутник, ромб, свастика. Фігури тварин, птахів, людей також перетворились на символічні знаки, розгадати значення яких буває нелегко.

Міф – символічна оповідь, що передає уявлення первісної людської спільноти про виникнення божеств, світу, людини, інституцій, технік і обрядів. Міфологія – сукупність міфів (розповідей про богів, героїв, демонів, духів та ін.), у яких відображалися фантастичні уявлення людей у первісному і ранньокласовому суспільстві про світ, природу і людське буття.

Важлива особливість міфології:

– міфи об’єднали зачатки знань, містичні уявлення, релігійну віру, художню творчість і виступали як єдина, нероздільна (синкретична) форма суспільної свідомості;

– міф виник, задовольняючи потреби первісних людей у пізнанні, але оскільки фактичних знань було ще дуже мало, щоб пояснити картину світу, він замінив їх і створював світосприйняття, яке допомогло людям жити і працювати, тому міфологічні уявлення мали важливе, цілком реальне значення для стародавньої людини.

Найдавніші сліди перебування людини в Україні, за останніми свідченнями науки, датуються приблизно 700 – 800 тис. років до н. е. Найдавніші пам’ятки мистецтва в Україні відносяться до доби пізнього палеоліту, тобто оріньякської, солютрейської та мадленської епох (25–15 тис. p. до н.е.). Сюди можна віднести стоянки: Сюренську, Радомишльську, Пушкарівську, Добраничівську, Кормань, Гінцівську, Межиріцьку, Амвросіївську, Мізинську та багато інших, у яких відкриті житла стародавніх мисливців.

Трипільська культура – культура доби енеоліту на території України, Молдавії та Румунії (V – III тис. до н. е.). Виникла внаслідок просування на Схід давньоземлеробських племен з Балкан та Подунав’я. Основними заняттями трипільців були землеробство і скотарство, деяку роль, особливо на ранньому етапі, відігравали мисливство, рибальство, збиральництво. Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з кременю, каменю, кістки, рогу та глини. Вже на ранньому етапі трипільської культури з’явилися перші металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси. Згодом почали виготовляти мідні тесла, долота, провушні сокири, кинджали. Посуд ліпили руками й випалювали у спеціальних горнах, прикрашали заглибленим орнаментом й оздоблювали багатобарвним розписом (червоною, чорною, білою фарбами).