2. Основні етапи розвитку технологій навчання

Періоди розвитку,

XX ст.

Визначальні риси технології навчання

1-й період. 1940-1950 рр.

Характеризується використанням у навчально-виховному процесі різноманітних технічних засобів отримання інформації, об’єднаних поняттям “аудіовізуальні засоби” - магнітофони, телевізори, радіоприймачі, програвачі, кінопроектори тощо. Саме з використанням різноманітних засобів навчання деякі педагоги пов’язували сподівання на радикальні зміни ефективності масового навчання.

2-й період. 1950-1960 рр.

Теоретичною базою технологізації стала ідея програмованого навчання, яке передбачало розробку і упровадження спеціальних програм управління процесом засвоєння знань. Відповідно були розроблені аудіовізуальні засоби зворотного зв’язку, в школах впроваджувалися класи програмованого навчання, лінгафонні кабінети, навчальні машини, тренажери, засоби систематизування програм: програмовані підручники, дидактичні машини для контролю знань та ін. Особлива увага приділялася програмованому навчанню, однак було визнано, що своєрідна автоматизація навчання, надмірна апеляція до пам’яті можуть негативно впливати на розвиток творчого мислення та емоційної сфери особистості

3-й період. 1970-і роки -середина 90-х років

Характеризується розширенням бази педагогічної технології на ґрунті досягнень психолого-педагогічних наук: запроваджуються результати нових досліджень із психології навчання, теорії управління пізнавальною діяльністю учнів і студентів, наукової організації праці педагогів і студентів. Починаючи з 70-х років, у зв’язку з упровадженням програмованого навчання, поняття “педагогічна технологія” активно упроваджується у науковий обіг і використовується педагогами-практиками. При тлумаченні цього терміну особливого значення набуває визначення навчальних цілей, послідовності кроків навчання і раціональних способів досягнення поставлених цілей. У цей період активізуються спроби упровадження проблемного навчання.

4-й період. Середина 1990-х років – сучасний період

Створюються комп’ютерні аудиторії, центри дистанційного навчання. Збільшується кількість і поліпшується якість програмованих засобів навчання, широко використовуються інтерактивні системи. На основі системного аналізу педагоги-дослідники (В.П. Беспалько, B.C. Данюшенков, В.Ю. Питюков та ін.) схиляються до думки, що головне в педагогічній технології ‒ це проектування процесу формування особистості студента Такий підхід має гарантувати педагогічний успіх незалежно від майстерності викладача За такого підходу, який можна визначити як дискусійний, педагогічна технологія виступає системою, складовими якої є учасники педагогічного процесу, система теорій, дій, засобів і методів організації навчальної діяльності для ефективного забезпечення вирішення проблем, що охоплюють усі елементи засвоєння знань і формування практичних умінь. Сумніви педагогів і психологів викликає звуження комунікативного поля взаємодії викладача і студента (учня), що може негативно вплинути на формування гармонійно розвиненої особистості.