Історія економіки й економічної думки. Сесія

1. Предмет й завдання курсу. Місце економічної історії в системі екон. Наук

Історія економіки та економічної думки є складовою системи економічних наук" загальним науковим об'єктом дослідження яких є економіка. Предметом історії економіки та економічної думки є:

- становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної еволюції,форми становлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи;-системний погляд на історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної думки, закономірності її еволюції та роль в розвитку цивілізацій; етапні внески видатних особистостей, основних шкіл, течій та напрямів; аналіз фундаментальної бази хрестоматійних позицій економічної науки та сучасних економічних вчень;

Історія економіки та економічної думки логічно доповнює та поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання. У ній сконцентровано пізнавальний досвід поколінь з дослідження соціально-економічних проблем, який використовують для формування сучасної політики, теорії та практики. Історико-економічна наука забезпечує синтез історико-економічних і теоретичних знань сучасних економічних наук.Вивчення історії економіки та економічної думки зумовлює визначення об'єктивних закономірностей розвитку світової економіки, розкриття взаємозв'язку теорій та умов їх виникнення з потребами економічної практики. Історія економіки та економічної думки виконує такі функції:

o світоглядну - формування наукової картини світового процесу господарської еволюції людства;

o акумулятивну (нагромадження) - збір, вивчення та узагальнення господарського досвіду людства;

o підготовчу - визначення змісту базових економічних термінів на основі конкретних фактів з економічної історії;

o прогнозування - на основі використання досвіду передбачення майбутнього розвитку;

o виховну (гуманістичну ) - уміння приймати рішення, враховуючи політичні та моральні чинники.

Економічна думка є найзагальнішим, широким і багатоплановим поняттям, що охоплює сукупність усіх поглядів і переконань, наявних у суспільній свідомості.

2) Критерії періодизації економічного курсу.

Вивчення економічного розвитку суспільства неможливе без суворої наукової періодизації, завданням якої є встановлення певних хронологічно послідовних етапів (періодів) історії економічного розвитку суспільства. Періодизація економічної історії людського суспільства пропонувалась різноманітна. За основу бралися різні чинники: історія грошового обігу; шляхи сполучення , клімат; релігія та культура , зміна формацій тощо. Німецький економіст Б.Гільдебрандт виділяв три періоди в економічній історії: натуральне господарство, коли продукти обмінюються безпосередньо без участі грошей; грошове господарство, коли обмін здійснювався з допомогою грошей; кредитне господарство, коли в обміні бере участь кредит. Російський економіст Л.Мечников вважав, що головним фактором розвитку суспільства є водні шляхи сполучення і розрізняв в історії людства такі періоди: річковий (цивілізації первісних народів); середземноморський (середньовічний); океанічний (нові та новітні часи). В основі періодизації економічної історії К.Бюхера лежить “мінова концепція”, згідно з якою в історії народного господарства виділяють такі періоди: замкнуте домашнє господарство, яке споживає продукт власного виробництва; міське господарство, яке характеризується переходом продукту від виробника до споживача; народне господарство з типовим багатоманітним обміном.. Друга половина ХХ ст.. знаменувалася появою теорій „індустріального суспільства” (В.Арон), „стадій економічного зростання” (У.Ростоу). Зусиллями вчених інституційного напрямку економічної теорії було створено теорію „постіндустріального суспільства”. В сучасній суспільно-економічній літературі економічна історія розглядається за етапами:Доіндустріальне (аграрне);(первісна епоха, перші цивілізації та середньовіччя),Індустріальне (промислове),Постіндустріальне (інформаційне) суспільство.

3) Досягнення світової та української економічної думки

Українську економічну науку кінця XIX - початку XX ст. представляють професори Київського університету М.Х. Бунге, Д.І. Піхно, О.Д. Вілімович, Г.К. Воблий, Є.Є. Слуцький; Вчені-економісти, вихідці з України, працювали в університетах і наукових установах Москви, Санкт-Петербурга та інших міст Росії. Серед них М.І. Туган-Барановський, П.І. Ляшенко, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха, М.М. Ковалевський, І.І. Янжул.

Розвиток української економічної науки в останній третині XIX - на початку XX ст. визначають такі напрями:

o класифікація економічних теорій та економічної думки, o вивчення історії економічної теорії;o розвиток ідей маржиналізму;o дослідження становлення та розвитку ринкового господарства;

Сучасний дослідник української економічної думки П.М. Леоненко наголошує, що її розвиток мав свої особливості, зокрема: незавершеність формування окремих шкіл і напрямів, необхідність подолання впливу легального марксизму, народництва, триваліший період виходу з кризи класичної політичної економії. Одночасно сучасні дослідники стверджують, що характерною ознакою української економічної думки було врахування впливу на економіку позаекономічних чинників.Задовго до виникнення інституціоналізму в США, в українській економічній думці була сформована інституціональна наукова традиція.

4) Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства

Первісна доба найтриваліша в історії людства. Вона тривала більш як 2 млн. років від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV-III тис. до н. е.). Первісна доба поділяється на такі періоди:

· Палеоліт (давній кам'яний вік), який тривав з 2 млн.-100 тис. років до н. е. Для  нього були характерними примітивні знаряддя праці, які зумовили і примітивні форми господарювання: збиральництво, мисливство, рибальство, які свідчили про привласнювальний характер господарства. Переломним моментом розвитку господарської діяльності людей у цей період стало оволодіння вогнем з допомогою тертя. З'явилися постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії людства льодовиковим періодом. Суспільною організацією була дородова община первісне стадо, шлюбні зв'язки носили парно-груповий характер.

· Мезоліт (середній кам'яний вік), який тривав 100- 40 тис. років до н.е. У цей період вдосконалювалися знаряддя праці первісних людей: гострі наконечники, скребло для розбирання туш тварин, обробці дерева. Були винайдені лук і стріли, з'явився водний транспорт-плоти, човни. На зміну первісній общині приходить родова, або рід. Колективи складалися з двох-чотирьох сімей. Основним видом господарської діяльності стало полювання на дикого звіра.Першими прирученими тваринами були собака, свиня і бик.Виникає землеробство, з’явилися перші постійні поселення людей.

· Неоліт тривав 8-2 тис. до н.е.Для цього періоду притаманне утвердження відтворювальних форм господарювання. Відбувається “неолітична революція”.Основні заняття людей -землеробство, тваринництво, гончарство. Вирощували ячмінь, жито, пшеницю, просо. Жали дерев'яними або роговими серпами, зерно мололи на ручних зернотерках (жорнах), або товкли в ступах. Згодом з'являється наземний транспорт - віз, сани. Формується система обміну..

· Бронзовий вік (III- I тис. років до н.е.). Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існування  відтворювального  господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набирає постійного характеру, стає регіональним.

· Ранній залізний вік (І тис. до н.е.- 1V ст. н.е.). Цей період характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мотики до сохи та плуга, з’являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Дуже швидко розвиваються ремесла- ковальство, гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства, розвивається птахівництво. Все це сприяло розвитку торгівлі.