3. Мета та задачі програмного проекту, вимоги до пз. Роль вимог у створенні надійного (відмовостійкого) програмного забезпечення.

Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність.

Функціональна повнота – це властивість інформаційної системи, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт.

Своєчасність – це властивість інформаційної системи, яка характеризує можливість отримання апаратом керівництва необхідної інформації.

Функціональна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних. * Це сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення.

Адаптивна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об’єкта впродовж заданого проміжку часу.

Економічна ефективність інформаційної системи виявляється в покращенні економічних результатів функціонування об’єкта в результаті впровадження інформаційної системи.

Вимоги до програмного забезпечення — набір вимог щодо властивостей, якості та функцій програмного забезпечення, що буде розроблено, або знаходиться у розробці. Вимоги визначаються в процесі аналізу вимог та фіксуються в специфікації вимог,діаграмах прецедентів та інших артефактах процесу аналізу та розробки вимог.

Розробка вимог до програмної системи може бути розділена на декілька етапів:

• Знаходження вимог (збір, визначення потреб заінтересованих осіб та систем).

• Аналіз вимог (перевірка цілісності та закінченості).

• Специфікація (документування вимог).

• Тестування вимог.

4. Модель програмного забезпечення, етапи та особливості побудови моделі.

Процес моделювання має три елементи: суб’єкт(дослідник), об’єкт дослідження, модель що визначає відношення суб’єкту який пізнає і пізнавального об’єкту.

Перший етап побудови моделі передбачає наявність деяких знань про об‘єкт-оригінал.

• Пізнавальні можливості обумовлюються тим, що модель відображає (відтворює, імітує) якісь істотні риси об‘єкта-оригіналу.

• Питання про необхідну та достатню міру схожості оригіналу і моделі потребує конкретного аналізу.

• Очевидно, модель втрачає сенс як у випадку тотожності з оригіналом (тоді вона перестає бути моделлю), так і у випадку надто великої у всіх суттєвих відношеннях відмінності від оригіналу.

• Таким чином, вивчення одних рис модельованого об‘єкту відбува-ється за рахунок відмови від дослідження інших сторін. Тому будь-яка модель заміщує оригінал лише у строго обмеженому сенсі.

___________________________________________________________

• З цього виходить, що для одного об‘єкту може бути побудовано кілька «спеціалізованих» моделей, що концентрують увагу на визначених сторонах досліджуваного об‘єкту чи ж характеризують об‘єкт з різним ступенем деталізації.

На другому етапі модель виступає як самостійний об‘єкт дослідження. Однією з форм такого дослідження є проведення «модельних» експериментів, в яких свідомо змінюються умови функціонування моделі та систематизуються дані про її «поведінку». Кінцевим результатом цього етапу є множина (сукупність) знань про моделі.

На третьому етапі відбувається перенос знань з моделі на оригінал – формування множини знань. Одночасно відбувається перехід з «мови» моделі на «мову» оригіналу. Процес переносу знань проводиться за визначеними правилами. Знання про моделі мають бути скореговані з врахуванням тих властивостей об‘єкта-оригіналу, які не знайшли відображення чи були змінені при побудові моделі.

Четвертий етап – практична перевірка отримуваних за допомо-гою моделі знань та їх використання для побудови узагальню-ючої теорії об‘єкту, його перетворення чи управління ним.