27

ВСТУП

 

Суспільство завжди приділяє особливу увагу проблемі поведінки людей, яка не відповідає загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам.

В останні роки проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї все більше привертає увагу фахівців. У США та Західній Європі перші роботи, присвячені цій проблемі, стали з'являтися, починаючи з 70-х років. Пізніше були розроблені різні соціальні програми для профілактики наслідків такого насильства.

В Україні проблема насильства в сім'ї тривалий час не була предметом спеціальних досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Нею займалися, в основному, криміналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років доводить концептуальне осмислення цього питання на державному рівні. У нашій країні проблема сімейного насилля не стала предметом уваги не через її відсутність. Більше того, моделі насильницької поведінки поширюються через засоби масової інформації, телебачення, стають більш звичними у побуті. Помітно зросла агресивність підлітків. Останніми роками у зв'язку із загальною кризою суспільства інтерес до проблеми жорстокого поводження з дітьми значно зріс, що зумовило необхідність ретельнішого дослідження причин, форм, динаміки видів і пошуку, ефективніших методів соціального контролю. Все це стимулює залучення ширшого кола фахівців – психологів, педагогів, юристів, соціальних працівників, медиків.

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є розуміння причин виникнення насилля в сім`ї для розроблення стратегії його ефективної профілактики. Тому дослідження з даної проблематики є надто актуальними.

Проблематика насильства – велика область, що розроблялась у світовій психології останні тридцять років.

За останні десятиліття спостерігається активний психолого-педагогічний пошук і розробка питань сімейного насильства.

Фундаментальні основи сучасних теорій насильства були закладені в дослідженнях Х. Арангурена, Г. Блумера, М. Вебера, Д. Галтунга, Л. Гумпловича, Р. Дарендорфа, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Л. Козера, К. Маркса, Р. Мертона, Г. Москі, У. Самнера, Н. Смелзера, А. Смолла, П. Со­рокіна, О. Шпенглера, Г. Тарда, З. Фройда, Е. Фромма та ін. Проблематиці насильства як загальносоціального явища торкаються у своїх роботах вітчизняні дослідники: А.А. Гусейнов, Л.М. Герасіна, В.В. Голіна, В.Д. Губін, І.Н. Даньшин, А.К. Зайцев, А.М. Ковальов, А.П. Огурцов та ін.

Різноманітні аспекти проблематики насильства в сім'ї розглянуті в працях зарубіжних (психологів: Л. Берковіца, Е. і П. Добаш, М. Страуса, Н. Блеклока

Незважаючи на важливість і актуальність проблематики насильства, дотепер не існує єдиного бачення даної області, немає єдиної теоретичної і дослідницької парадигми, не склався повноцінний і концептуальний апарат, що і зумовило вибір теми нашого дослідження «Основні теорії причин щодо насилля в сім'ї».

Об'єкт дослідження – сутність поняття насилля у сім'ї.

Предмет дослідження – аналіз основних теоритичних підходів щодо причин винекнення насилля в сім`ї.

Метою роботи: дослідження проблеми насилля в родині та сприяння формуванню психологічної компетентності батьків щодо виховання дітей.

1. Визначити поняття насилля його форми та види.

2. Проаналізувати теоретичні підходи щодо пояснення причин виникнення проблеми насильства у сім'ї.

3. Психо - профілактика сімейного насилля.

4. Рекомендації педагогам та батькам у разі факту насилля.

Теоретична значущість дослідження полягає в розширенні та поглибленні знань про шляхи удосконалення соціальної роботи з людьми які зазнали сімейного насилля.

Використанні у дослідженні загальнонаукові методи пізнання індукція, дедукція, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування.

Структура і обсяг дипломної роботи: складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (25 найменування).

 

Розділ 1. Сімейне насилля наукова соціально-педагогічна проблема

1. Виначення терміну сімейне насилля його види та типи

Однією з характерних ознак розвитку сучасного світового співтовариства є посилення уваги до проблем насильства в сім'ї.

Цій проблемі пріоритетну увагу приділяє вся світова спільнота та владні структури держав. Масштаби проблеми насильства в сім'ї прикро вражають.

На сучасному етапі насильство та образлива поведінка в сім'ї є серйозною та поширеною проблемою, від якої насамперед страждають жінки.

Означена проблема не є локальною, характерною виключно для України. Насильство в сім'ї не обмежується рамками певної політичної чи економічної системи.

Сутність насильства в сім'ї виражається в українській науці через такі поняття, як причини, типи (спрямованість) та види насильства в сім'ї.

Домашнє насильство чи насильство в сім'ї, як визначено у Законі України «Про попередження насильства в сім'ї», - це будь-які навмисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого, які порушують конституційні права та свободи члена сім'ї як людини та громадянина, наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю [29, с. 10].

Даний документ також розтлумачує зміст і окремих його видів - фізичного, сексуального, психологічного, економічного, а також термінології, пов'язаної з цим явищем.

Фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї.

Психологічненасильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї, шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно причиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, а може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Об'єктом насильства в сім'ї можуть бути різні члени сім'ї. Виходячи з цього, слід розглянути основні ланцюги взаємодії в системі «насильник - жертва»: насильство у відносинах подружжя або осіб, які мають чи мали регулярні інтимні стосунки; насильство з боку батьків щодо неповнолітніх дітей; насильство з боку дорослих дітей щодо батьків; насильницькі стосунки між дітьми в одній сім'ї; насильство між іншими членами сім'ї.

Розглянемо кожен з наведених типів насильства в сім'ї більш докладно.

Насильство у відносинах подружжя (чоловік - дружина) або осіб, які мають чи мали регулярні інтимні стосунки. Характеризуючи даний тип насильства в сім'ї, ми виходимо з того, що в переважній більшості випадків жертвою насильства в сім'ї стає жінка.

Результати Загальнонаціонального дослідження в США 1975 року свідчать, що насильство щодо жінок в більшості випадків мало місце там, де була присутня економічна чи психологічна залежність жінки від чоловіка.

Цікавим є дослідження насильства в подружжях, яке було проведене в США в 1985 році. У ньому порівнювався рівень застосування насильства для зареєстрованих та незареєстрованих пар, і було встановлено, що останні відрізнялись більшою конфліктністю та агресивністю. Це дослідження проводилось для перевірки думки про те, що свідоцтво про шлюб, частіше всього, одночасно є і свідоцтвом на право жорстокого поводження з дружиною. Однак, результати дослідження вказують на те, що свідоцтво про укладення шлюбу створює більше підстав для досягнення компромісу [12, с. 297].

На жаль, доводиться констатувати, що абсолютна більшість досліджень, пов'язаних з проблемою насильства в сім'ї, спрямовані на вивчення жінок-жертв насильства в сім'ї та пошук механізмів їх захисту, і практично не приділяють уваги чоловікам-жертвам насильства в сім'ї та дослідженню образу насильника, будь то жінка чи чоловік.

Необхідно пам'ятати, що насильство по відношенню до дитини породжує в кінцевому рахунку нове насильство. Те, що людина отримує в дитинстві, те вона в подальшому й віддає суспільству, а в першу чергу своїм батькам. І тоді виникає наступний тип насильства в сім'ї, тобто вчинення дорослими дітьми насильства по відношенню до своїх батьків.

Інший вид - насильство дорослих дітей щодо батьків. Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, встановлюють свої стосунки з батьками на тих же засадах. Однак, насильницьке ставлення до батьків може виникнути і в сім'ях, де домінувала вседозволеність.

Насильницькі стосунки між дітьми в одній сім'ї. Такі стосунки, як правило, виникають на фоні насильницьких стосунків між дорослими членами сім'ї і можуть мати різноманітний характер: старші діти можуть чинити насильство над молодшими, брати над сестрами, діти можуть об'єднуватись для насильства над одним з них. Насильство між іншими членами сім'ї. Це насильницькі стосунки між тещею (тестем) і зятем, свекром (свекрухою) і невісткою, онуками і дідусем (бабусею) тощо [30, с. 64].

По суті, кожний конкретний варіант насильства - самостійна проблема, яка має специфічні риси. Причини, умови, форми прояву насильства, наслідки насильницьких дій в залежності як від об'єкта (жертви), так і від суб'єкта (насильника) будуть мати свої особливості, які необхідно враховувати при здійсненні попередження насильства в сім'ї.

Попри це, розглядаючи будь-яке соціально-негативне явище, відшукуючи ефективні форми та методи протидії йому, перш за все, необхідно встановити загальні фактори та причини даного явища. Саме ліквідація факторів та причин соціально-негативного явища є гарантією ефективної йому протидії і навіть його викорінення.

Водночас, саме проблема насильства в сім'ї є причиною таких глобальних явищ, як безпритульність дітей; зростання кількості розлучень; формування насильницького менталітету нації; жебракування; втрата загальнолюдських цінностей, любові та взаєморозуміння; а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.