- •Тема 12 . Зовнішня політика Польщі наприкінці хх – початку ххі ст. План
- •1. Особливості “оксамитової” революції 1989 р. У Польщі.
- •2. Вибір зовнішньополітичних пріоритетів. Двостороннє співробітництво.
- •5. Участь Польщі у регіональних організаціях. Політика щодо країн регіону. Література
- •1. Особливості “оксамитової” революції 1989 р. У Польщі.
- •2. Вибір зовнішньополітичних пріоритетів. Двостороннє співробітництво з країнами Заходу.
- •5. Участь Польщі у регіональних організаціях. Політика щодо країн регіону.
5. Участь Польщі у регіональних організаціях. Політика щодо країн регіону.
Співпраця в регіоні. Зміцнення позиції Польщі в регіоні. Польща вважає виключно важливим розвиток співпраці з центральноєвропейськими партнерами. Така співпраця створює сприятливі умови для збереження регіональної тотожності в розширенні Європейського Союза. В даний час у зв’язку з розширенням Євросоюзу і НАТО виникла необхідність нової дефініції цілей регіональної взаємодії. Вишеградська група. Після падіння комуністичної системи придбаний в минулому досвід в галузі співробітництва, а також усвідомлення нових політичних, соціальних і економічних завдань схилили три держави регіону - Польщу, Угорщину та Чехословаччину до зміцнення взаємних контактів. У декларації, підписаній в лютому 1991 р. в угорському Вишеграді глави Польщі, Угорщини та Чехословаччини зобов’язалися включити свої держави в європейську політико-економічну систему, а також зміцнювати регіональне, економічне та культурне співробітництво. Створена таким чином Вишеградська група, до якої, після розпаду Чехословаччини, входять Польща, Угорщина, Чеська Республіка і Словаччина, є важливим елементом регіональної співпраці, що зміцнює позиції чотирьох партнерів у процесі європейської інтеграції. У 2000 р. держави Вишеградської групи створили першу спільну організацію - Міжнародний Вишеградський фонд, який підтримує спільну діяльність у галузі культури, освіти та молодіжного обміну. Чотири держави, що входять до складу Г рупи, після вступу в травні 2004 р. в Європейський Союз ухвалили рішення про свою подальшу взаємодію в установлених раніше межах. Свідченням регіонального підходу до проблем лібералізації взаємної торгівлі стало створення в 1992 р. - з ініціативи країн Вишеградської групи - зони вільної торгівлі Центральної Європи на базі Центрально-Європейської угоди про вільну торгівлю (ЦЕФТА). Окрім країн-членів Вишеградської групи, до ЦЕФТА входили Болгарія, Словенія, Румунія і Хорватія. З моменту розширення Європейського Союзу ЦЕФТА змінює свій профіль і буде діяти тільки у відносинах між Болгарією, Румунією та Хорватією.
Іншим не менш важливим проявом міжнародної співпраці Польщі в євроінтеграційний період є участь у «Веймарському трикутнику», до якого окрім Польщі входять такі країни, як Франція та Німеччина. Інтерес РП в даному об’єднанні був очевидний: вона прагнула знайти підтримку в європейському регіоні. У свою чергу, Німеччина та Франція вважали за необхідне створити контроль над регіоном Центрально-Східної Європи, а найбільш вдалим кандидатом на цю роль була саме Польща. Тому 28 серпня 1991 р. три європейські держави – Республіка Франція, Федеративна Республіка Німеччина та Республіка Польща підписали спільну декларацію про співпрацю. Держави засновниці Євросоюзу – Франція та Німеччина також сподівались, що залучення Польщі до такої трьохсторонньої співпраці сприятиме і включенню її до загальноєвропейської спільноти. Серед ініціатив трьохсторонньої взаємодії варто відзначити адаптацію польської економіки та юридичної системи як країни-кандидата на вступ до ЄС, завдяки численним франко-німецьким зв’язкам в галузі сільського господарства, навколишньої середи, транспорту та внутрішніх справ. Держави-учасниці «Веймарського трикутника» велику увагу приділяли військовій співпраці: збори експертів, організація щорічних військових семінарів, а після вступу Польщі до НАТО основна увага приділялася узгодженню позицій з європейської політики безпеки та оборони. Загалом, можна з упевненістю сказати, що участь Польщі у «Веймарському трикутнику», а саме тісна співпраця із Францією та Німеччиною сприяли вдалій інтеграції до НАТО та ЄС .
Центрально-Європейська ініціатива. Ця організація, створена в 1989 р., є грунтом співпраці держав Центральної та Східної Європи. Польща бере участь в її діяльності з 1991 р. Незважаючи на відмінності в ситуації держав-учасниць, Ініціатива залишається платформою політичного діалогу з регіональних питань і форумом взаємодії держав Центральної Європи з інтеграції континенту. Одним з результатів циклічного Економічного форуму ЦЄІ стало створення - з ініціативи Польщі - робочої групи у справах регіонального та транскордонного співробітництва. Польща керувала роботою Ініціативи в 1995 і 2003 роках. Рада держав Балтійського моря. Наступним регіональним форумом співробітництва є Рада держав Балтійського моря, яка існує з 1992 р. Вона являє собою структуру, інтегруючу держави Балтики. До складу Ради, крім Польщі, входять Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Росія і Швеція. Рада, у роботі якої з самого початку беруть участь представники Європейської Комісії, займається координацією заходів щодо захисту природного середовища Балтійського моря, розвитку енергетичної та транспортної інфраструктури, зміцнення зв’язків між країнами Балтики та Європейським Союзом (у тому числі в рамках реалізації програми Північного виміру ЄС). Єврорегіони - база транскордонного співробітництва. Польща вважає міжнародне транскордонне співробітництво важливим елементом інтеграційних процесів в Європі, високо оцінюючи його вплив на економічний, суспільний і культурний розвиток регіонів. Польща приділяє велику увагу розвитку дружніх та партнерських відносин зі своїми сусідами. Після прийняття документів, закладених у фундамент транскордонного співробітництва, тобто Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво, Європейської хартії місцевого самоврядування та Європейської хартії прикордонних та транскордонних регіонів, Польща з початку 90-х років активно бере участь у створенні єврорегіонів, метою яких є розвиток економічного співробітництва, розширення інфраструктури, охорона навколишнього середовища, розвиток туризму та культурно-освітня діяльність. Польські міста та прикордонні гміни об’єднані в п’ятнадцять єврорегіонів. На західному кордоні функціонують чотири єврорегіони: Нейса, Нейса - Шпрее - Бубр, Рго Еигора Уіадгіпа і Померанія, які, окрім польських і німецьких гмін, об’єднують також шведські органи самоврядування. На південному кордоні єврорегіони: Оіасешіз, Прадзяд, Шльонська-Цешіньскі, Сілезія, і Добрава є територією польсько-чеського співробітництва, а єврорегіон Бескиди - територією співробітництва Польщі, Чехії та Словаччини. У рамках єврорегіону Татри Польща співпрацює зі Словаччиною. На пограниччі Польщі, Росії, Литви та Білорусі створено єврорегіон Німан, а на кордоні Польщі та Україні - єврорегіон Буг. Винятковими в масштабі Європи можна назвати єврорегіон Балтика, який окрім Польщі охоплює прикордонні регіони п’яти держав басейну Балтійського моря: Данії, Швеції, Литви, Латвії та Калінінградської області як частини Російської Федерації, а також єврорегіон Карпати, який діє на території Польщі, Україні, Угорщині, Словаччини та Румунії.
