11.5. Участь України у процесах інтеграції та глобалізації

Участь може бути:

1. Пасивна (Україна лише пристосовується до певних процесів та приймає нав’язані ззовні умови участі в них). Нажаль, цей тип участі переважає.

2. Активна (Україна впливає на перебіг процесів та коригує умови участі в них відповідно до своїх інтересів).

На даному етапі актуальною є інтеграція України за такими стратегічними напрямами:

- перебудова на ринковій основі виробничих зв’язків з країнами СНД;

- входження до європейського економічного простору через посилення співробітництва з країнами ЄС (на основі угоди про зону вільної торгівлі);

- розвиток економічних зв’язків з країнами, що розвиваються;

- участь України в міжнародних організаціях для забезпечення рівноправних умов міжнародних економічних відносин.

З метою вирішення глобальних проблем Україна постійно приймає участь в багатьох міжнародних програмах із захисту навколишнього середовища.

Для незалежної України питання участі в системі міжнародних економічних організацій постало на порядку денному на початку 90-х років ХХ ст.

На сьогодні Україна є членом понад 40 міжнародних організацій, зокрема ООН, СНГ, Рада Європи, СОТ, Ради Північноатлантичного співробітництва, РБСЄ, ЄБРР, МВФ. Тісні контакти здійснюються в рамках інших міжнародних організацій. Крім дипломатичних представництв іноземних держав і ООН, у Києві діють представництва Світового банку, Комісії ЄС.

Міжнародні економічні організації, в роботі яких бере участь Україна, можна віднести до декількох груп:

1. суб’єкти регулювання міжнародної економічної діяльності, які створюють рамки підприємницької діяльності та політичні, технічні інституції, котрі такій діяльності сприяють;

2. організації, що регулюють економічну діяльність самих держав (міжнародна торгівля, застосування валютно-фінансових важелів регулювання економіки);

3. Галузеві організації, що ставлять за мету відносно вузькі, технічні цілі (лібералізація ринків або реалізація домовленостей про сприяння кооперації).

Значного поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обов’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.