3. Цілі, завдання та структура юридичної техніки
Метою юридичної техніки є виклад акта-волевиявлення в акті-документі. Для досягнення цієї мети юридична техніка вирішує кілька завдань. У літературі наводяться різні переліки завдань, що стоять перед юридичною технікою.
Серед таких завдань називаються і забезпечення ясності та доступності мови акту, і досягнення його логічної несуперечності як у внутрішній структурі, так і у зв'язку з іншими актами, і запобігання прогалин і колізій. При цьому не можна забувати про основне завдання, що стоїть перед юридичною технікою, а саме завдання забезпечення однозначного і адекватного граматичного тлумачення новостворюваного правового акта в цілому. Без вирішення цієї найбільш загальної задачі не можна говорити про те, що досягнута мета перекладу волевиявлення в документ, оскільки правотворець не може свідомо прагнути до неможливості буквального тлумачення його волі.
Правотворчість - найбільш загальне поняття, яке визначається як весь комплекс інститутів, норм і видів діяльності, пов'язаних з розробкою, прийняттям, оформленням правових актів (та інших джерел права), їх введенням у дію, зміною та скасуванням.
Усередині правотворчості чітко простежуються дві сторони: матеріальна і процесуальна.
Матеріальна сторона правотворчості - це надзвичайно широкий комплекс принципів, норм, доктринальних поглядів, інших явищ подібного роду, що містять подання або позови стосовно того, як має створюватися право. Процесуальна сторона - діяльність суб'єктів щодо реалізації цих вимог, тобто безпосередньо з вироблення правових норм. Процесуальний аспект правотворчості (правотворчий процес), у свою чергу, виступає як родова категорія для понять правотворчої процедури і технології підготовки законопроектів.
Правотворча процедура - це встановлений порядок проходження проектів законів та інших нормативно-правових актів, аж до їх прийняття і вступу в силу, іншими словами, нормативно регульовані дії уповноважених суб'єктів щодо прийняття (видання) правових актів. Правотворча процедура може бути розглянута як зовнішній прояв правотворчого процесу.
Крім процедури у правотворчому процесі є і внутрішня складова, а саме поетапна і багатопланова діяльність з розробки правового акту, наділенню його необхідним змістом і надання йому належної форми. Стосовно до законів така діяльність одержала найменування технології підготовки законопроектів.
Отже, юридична техніка повинна розумітися як складова частина технології підготовки законопроектів (точніше, взагалі проектів правових актів), що визначається, знову ж таки, її сутнісної характеристикою як науково-пізнавальної та практично-перетворювальної діяльності.
Предметом юридичної техніки є текст проекту. Юридична техніка - діяльність по оформленню правового документа в рамках технології підготовки проекту. Таким чином, юридична техніка не тільки включає в себе (практично повністю) діяльність по оформленню документів, а й частково зачіпає і предмет методики розробки актів.
Юридична техніка має на меті створення якісних юридичних актів як за формою, так і за змістом. Вона відіграє велику роль в юридичній науці та практиці, а оволодіння нею, її професійне використання дозволяють створити ефективно діюче законодавство.
Юридична техніка поділяється на законодавчу і правозастосовну.
У законодавчій техніці виділяють наступні частини.
1. Правила побудови нормативних правових актів. Вони припускають логічну послідовність викладу нормативного матеріалу, зокрема виділення загальних приписів (загальна частина) і конкретних приписів (особлива частина). Важлива також структуризація нормативного матеріалу за відповідними розділами, статтями, пунктам, частинам. Великі акти звичайно мають вступну частину - преамбулу. Вона необхідна при кардинальній зміні правового регулювання суспільних відносин.
2. Правила оформлення актів. Кожен акт повинен мати назву, вказівку на орган, що видав його, дату і місце прийняття, реєстраційний номер, підпис відповідної посадової особи, печатку.
3. Прийоми і засоби формулювання норм права та інших нормативних приписів. До них відносяться термінологічна строгість, єдність і стабільність використовуваних термінів, адекватне вираження у термінах волі законодавця, загальне визнання термінів і юридичних понять і т.д.
4. Мова і стиль нормативного правового акту. Вони багато в чому визначають ефективність правового регулювання, і найважливіші вимоги до них полягають у наступному:
а) стислість, однозначність і доступність для розуміння;
б) відмова від використання метафор, алегорій, архаїзмів, жаргонних слів, запозичення з іноземних мов тільки повністю освоєних слів;
в) формулювання норм у формі зобов'язуючого, розпорядчого і констатуючого способів, оскільки нормативним правовим актам притаманні директивність і офіційність стилю.
5. Правила опублікування нормативних правових актів. Вони охоплюють офіційні джерела опублікування, терміни, переклад з однієї мови на іншу. Дані правила визначають також порядок вступу в юридичну силу нормативних актів, зворотну силу закону, дія акту в часі, в просторі, по колу осіб та інші важливі моменти.
6. Прийоми, способи і методи систематизації нормативних правових актів поширюються на їх облік, консолідацію, інкорпорацію та кодифікацію.
Правозастосовча техніка включає в себе наступне.
1. Правила оформлення і побудови правозастосовних актів - протоколів, вироків, судових рішень та ін Кожен правозастосовний акт повинен містити такі атрибути, як назва, місце, час його прийняття, орган, від якого виходить юридичний документ, суб'єкти, до яких він звернений. Він повинен мати певний юридичний зміст, а також мовна та стилістична єдність і подобу з нормативними актами.
Нерідко використовуються уніфіковані форми правозастосовних актів у вигляді затверджених бланків, типових зразків (договорів, довіреностей, протоколів тощо).
2. Способи легалізації документів, тобто надання їм юридичної сили. Серед таких способів найбільшого поширення набули нотаріальне посвідчення угод, документів та державна реєстрація. Наприклад, операції з нерухомістю вимагають не тільки нотаріального посвідчення, а й реєстрації в державних органах. Надати легальний характер деяких документів можуть також органи загсу, архіви, органи юстиції.
3. Способи і прийоми тлумачення юридичних норм і нормативних правових актів.
4. Способи вирішення колізій у праві, подолання пробельности.
5. Способи процедурно-процесуального оформлення юридичної практики, в тому числі слідчої, оперативно-розшукової, судової, арбітражної, наглядової і т.д.
Зм.м.1.
С.З. 1 Юридична техніка
План
Техніко-правові
категорії, використовувані в юридичній
техніці
Юридичні документи та їх класифікація
Поняття юридичного тексту. Класифікація юридичних текстів