1. Поняття юридичної техніки

Юридична техніка - це сукупність правил, прийомів і специфічних засобів підготовки, оформлення, публікації та систематизації нормативних правових актів та інших юридичних документів.

Суто практичний підхід розглядає юридичну техніку виключно як практичнудіяльність, спрямовану на вироблення тексту нормативно-правового акту.

Більшість дослідників юридичної техніки виділяють у її структурі такі елементи, як методи, правила, прийоми та засоби.

Методи і правила юридичної техніки являють собою науково-технічну базу юридичної техніки.

Методи юридичної техніки можна розглядати як активні, діяльні складові її науково-технічної бази, тобто власне пізнання. Наступний щабель займають принципи формальної логіки, потім слідують правові методи - соціолого-правовий, порівняльний, історико-правовий та інші, які для юридичної техніки не менш важливі, ніж загальнонаукові.

Вершину цієї піраміди займає власне комплексний юридико-технічний метод, який полягає у використанні юридичною технікою окремих методів різних неюридичних наук: лінгвістики, семантики, інформатики, нетрадиційних логік (наприклад, модальної) та ін. Методи цих наук виступають в даному випадку в єдності, що обумовлюється завданнями правотворчості.

Правила юридичної техніки - це похідні від методів елементи, в яких втілені вже пізнані, історично і практично підтверджені методологічні закономірності юридичної техніки, виражені у формі конкретних вимог до діяльності по виробленню форми правового акта.

Правила юридичної техніки поділяються на три відносно самостійні групи: лінгвістичні, логічні, гносеологічні правила.

2. Прийоми і засоби юридичної техніки і їх класифікація

Прийоми юридичної техніки - це прийоми, пов'язані зі створенням тексту правового акту в цілому та його структуру, і прийоми, спрямовані на формулювання безпосередньо норм права.

Прийоми юридичної техніки поділяються на дві групи.

До першої групи належать прийоми, пов'язані зі створенням тексту правового акта в цілому, а також до визначення його структури:

• здійснення рубрикації тексту і нумерації його складових частин,

• формулювання заголовка і преамбули,

• використання реквізитів,

• формування приміток і посилань.

До другої групи техніко-юридичних прийомів відносяться ті, що спрямовані на формулювання безпосередньо норм права:

1. прийоми, пов'язані з лінгво-логічному будовою норми:

• вибір лексичних і синтаксичних засобів

• дефініції

• перерахування

2. прийоми, пов'язані з вирішенням змістовно-пізнавальних завдань:

• використання конструкцій, презумпцій та фікцій

• вираження модальності норми.

Засоби юридичної техніки слід розцінювати в якості технічних пристроїв, свого роду агрегатів, деталей, завдяки яким і створюється кінцевий продукт - текст правового акту.

Засоби юридичної техніки вкрай різноманітні. Їх можна поділити на:

- Формально-атрибутивні (реквізити документа);

- Логічні (структура документа в цілому, внутрішня структура норм);

- Мовні (весь комплекс виражальних засобів цієї мови, в тому числі термінологія, мовні кліше, метафори, мовні символи і т.д.);

- Спеціально-юридичні (юридичні конструкції, презумпції, фікції, посилання, відсилання, застереження, примітки і т.д.)