Контроль і діагностування обладнання електричних систем та пристроїв

Технічний стан об’єкта - стан, який характеризується в певний момент часу, за певних умов зовнішнього середовища значеннями параметрів, установлених технічною документацією на об’єкт.

Внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх факторів технічний стан об’єктів з часом зазнає змін. Однією зі складових сукупності засобів технічної експлуатації, що дозволяють забезпечувати та утримувати надійність енергетичного обладнання на необхідному рівні є контроль технічного стану енергетичного обладнання.

Контроль технічного стану – перевірка відповідності значень параметрів об’єкта вимогам технічної документації та визначення на цій основі одного із заданих видів технічного стану в даний момент часу.

Маючи достовірну поточну інформацію щодо технічного стану об’єкта, можна досягти якомога вищої ефективності його використання, наближеної до оптимуму. Водночас знаючи характер та момент настання змін всередині об’єкту, можна запобігти виходу його з ладу шляхом ремонту. Обидва вказані фактори разом суттєво підвищують впевненість виробничого персоналу у правильності своїх дій і рішень.

Основні поняття технічної діагностики

Технічна діагностика як наука займається встановленням та вивченням ознак, що характеризують стан технічних об’єктів Використані джерела (систем), з метою передбачення можливих відхилень їхніх параметрів (зокрема за межі допуску із виникненням відмов). Поряд з цим технічна діагностика – це розробка методів та засобів експериментального визначення стану технічних об’єктів (систем) з метою своєчасного запобігання виникненню порушень нормального режиму роботи.

Орієнтація на вивчення методів, що визначають реальний стан технічних об’єктів (систем), принципово відрізняє технічну діагностику від теорії надійності, яка займається вивченням та використанням у розрахунках імовірнісних і статистичних показників надійності, що характеризують технічні об’єкти. Проте дані і математичний апарат теорії ймовірностей досить часто знаходять використання під час технічного діагностування.

Технічне діагностування – визначення технічного стану об’єкта з означеною (заданою) точністю.

Метою технічного діагностування є підтримка встановленого рівня надійності, забезпечення вимог безпеки та ефективності використання виробів.

Види технічного діагностування:

• робоче (під час якого здійснюють робочі дії);

• тестове (під час якого на об’єкт подаються тестові впливи);

• експрес-діагностування (за обмеженою кількістю параметрів протягом заздалегідь установленого часу);

• оперативне (за якого надходження інформації про технічний стан об’єкта відбувається із заздалегідь заданою стратегією в процесі функціонування об’єкта);

• безперервне (за якого надходження інформації про технічний стан об’єкта відбувається безперервно);

• періодичне (за якого надходження інформації про технічний стан об’єкта відбувається через встановлені інтервали часу);

• контроль функціонування (контроль виконання об’єктом частини чи всіх властивих йому функцій);

• вимірювальний контроль (який установлює факт перебування дійсного значення параметра відносно його гранично допустимих значень шляхом вимірювання значення параметра);

• самодіагностування (діагностування об’єкта за допомогою вмонтованих засобів діагностування чи спеціальних програм).

Система технічного діагностування – сукупність засобів, об’єкта та виконавців, необхідна для проведення діагностування (контролю) за правилами, встановленими технічною документацією.

Діагностичне забезпечення – комплекс взаємно погоджених правил, методів, алгоритмів і засобів, необхідних для здійснення діагностування на всіх етапах життєвого циклу об’єкта.

Засіб технічного діагностування – апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування.

Види засобів технічного діагностування:

• автоматичний (що функціонує без участі оператора);

• автоматизований (що функціонує з частковою участю • вмонтований (який є складовою частиною об’єкта);

• зовнішній (який не є складовою частиною об’єкта);

• спеціалізований (призначений для діагностування одного об’єкта чи групи однотипних об’єктів);

• універсальний (призначений для діагностування об’єктів • уніфікована апаратура (апаратура, яка входить до складу ряду спеціалізованих і (або) універсальних засобів).

Пристосованість об’єкта до діагностування - властивість об’єкта, яка характеризує його придатність до діагностування.

Контрольований сигнал – сигнал, який надходить до засобу діагностування (контролю) і несе інформацію про технічний стан об’єкта.

Стимульований сигнал – сигнал, який подається на вхід об’єкта, щоб отримати інформацію про його технічний стан.

Діагностований (контрольований) параметр - параметр об’єкта, використовуваний для його діагностування.

Допуск параметра – різниця між верхнім та нижнім гранично допустимими значеннями параметра.

Контрольний приклад – сукупність вхідних сигналів, які необхідно подати на вхід об’єкта, і сукупність вихідних даних, які повинні бути сформовані об’єктом.

Контрольна точка – місце розташування первинного джерела інформації про діагностований (контрольований) параметр.

Технічне діагностування характеризується такими основними показниками, як тривалість, повнота, достовірність технічного діагностування; глибина пошуку місця відмови; ймовірність невиявленої відмови (несправності) та ймовірність хибної відмови (несправності) під час діагностування; ризик замовника та ризик виробника під час діагностування.

Тривалість технічного діагностування – інтервал часу, необхідний для проведення діагностування.

Повнота технічного діагностування – характеристика, яка визначає можливість виявлення відмови (несправності) в об’єкті за умови вибраного методу його діагностування.

Достовірність технічного діагностування – ступінь об’єктивності відповідності діагнозу (результату контролю) дійсному технічному стану об’єкта.

Глибина пошуку місця відмови (несправності) – характеристика, задана за значенням складової частини об’єкта, з точністю до якої визначається місце відмови (несправності).

Ймовірність невиявленої відмови (несправності) під час діагностування – умовна ймовірність того, що несправний (непрацездатний) об’єкт у результаті діагностування визначається справним (працездатним).

Ймовірність хибної відмови (несправності) під час діагностування – умовна ймовірність того, що справний (працездатний) об’єкт у результаті діагностування визначається несправним (непрацездатним).

Ризик замовника під час діагностування – безумовна ймовірність того, що несправний (непрацездатний) об’єкт у результаті діагностування визначається справним (працездатним).

Ризик виробника під час діагностування – безумовна ймовірність того, що справний (працездатний) об’єкт у результаті діагностування визначається несправним (непрацездатним).