4. Система національних рахунків: суть, принципи та структура.

Система національних рахунків (СНР) – це система статистичних показників стану і динаміки економіки. СНР дає можливість скласти цілісну картину руху суспільного продукту у формі доходу, характеризувати міжгалузеві зв’язки, фінансові і розподільчі потоки. В СНР враховуються торгові операції з товарами та послугами..

Перша СНР була створена для Палестини за даними 1936р. В цей період велика робота по створенню національного рахівництва велася у Франції, Англії, Голландії.

Предметом національного рахівництва є процес створення, розподілу та перерозподілу національного продукту та доходу в рамках економічної системи з певною структурою та закономірностями функціонування.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ СНР:

1. Наявність системи взаємозалежних класифікацій основних структурних елементів СНР.

2. Використання методів бухгалтерського обліку (подвійного запису).

3.Продуктивною є будь–яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам

4. Витрати на виготовлення національного продукту дорівнюють доходу, отриманого від реалізації.

5. Розмежування між потоками і запасами.

6. Групування інституційних одиниць у сектори економіки.

7. Забезпечення замкнутості системи на базі жорсткої взаємозв’язки показників, що забезпечує балансову рівновагу доходу і витрат по секторам економіки

Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділяється на сектори:

1. Сектор нефінансових корпорацій, який охоплює інституціональні одиниці, зайняті виробництвом

ринкових товарів і послуг для одержання прибутку;

2. Сектор фінансових корпорацій, який охоплює господарські одиниці, зайняті фінансовим

посередництвом: фінансові, кредитні, страхові компанії;

3. Сектор загального державного управління, який охоплює інституціональні одиниці, що

відповідають за прийняття політичних рішень, економічне і правове регулювання, надають неринкові послуги,

здійснюють перерозподіл національного продукту і багатства;

4. Сектор домашніх господарств, який охоплює фізичні особи, що є споживачами, а також

підприємства, що знаходяться у власності домашніх господарств(підсобні господарства, дрібні підприємства,

індивідуальне будівництво, індивідуальна трудова діяльність);

5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, охоплює господарські

одиниці створені групами домашніх господарств за рахунок власних внесків для забезпечення їх політичних,

релігійних та професійних інтересів;

6. Сектор зовнішньоекономічних зв’язків охоплює операції зарубіжних господарських одиниць і

господарських одиниць даної країни

Методи отримання макроекономічної інформації:

 Народногосподарський облік;

 Економічні експерименти;

 Експертні оцінки.

Народногосподарський облік – це організований та систематично здійснюваний процес збору і аналізу інформації у всіх ланках народного господарства. В свою чергу народногосподарський облік поділяється на оперативний, бухгалтерський та статистичний.

Економічний експеримент – це суб’єктивне втручання в хід досліджуваного процесу як в реальному житті, так і в штучно створених умовах. Основна мета економічного експерименту – перевірити гіпотези, що виникли та на їх основі зробити відповідні теоретичні висновки. Економічні експерименти бувають: - реальні, які проводяться прямо на підприємствах в природних умовах. Основна мета - перевірити як поводять себе ті чи інші елементи господарської системи на мікроекономічному рівні, щоб узагальнити результат для макроекономічного рівня; - модельні – проводяться в штучно створених умовах; - ділові ігри – проводяться в цілковитій відірваності від виробництва з людьми, які цікавляться розвитком економіки та в навчальних центрах.

Метод експертних оцінок передбачає внесення в прогнозні тенденції певних корегувань на основі вивчення та співставлення кон’юнктурних факторів в поточному році і майбутньому, що потребує використання знань висококваліфікованих спеціалісті.