24. Планові та фактичні витрати. “Кейнсіанський хрест” в простій моделі економічної системи.

Заплановані витрати визначаються грошовою сумою, яку домогосподарства, фірми та держава планують

затратити на товари і послуги.

Фактичні витрати — це витрати, які названі вище економічні суб'єкти фактично витратили на

придбання товарів і послуг. Вони дорівнюють фактично отриманим доходам або сукупному випуску.

Фактичні витрати відрізняються від запланованих на величину незапланованих інвестицій в товарно –

матеріальні цінності та запаси.

Y=AD+NN

Якщо NN<0, то підприємці зменшують пропозицію товарів, якщо ж NN<0 – пропозиція збільшується.

Це відхилення обумовлюється такими ситуаціями:

а) фірми пропонують на ринок більше товарів і послуг, ніж їх готові купити господарюючі суб'єкти. Тоді

частина їх товарів та інвестиційних ресурсів спрямовується в запаси;

б) готовність покупців придбати більше товарів і послуг не забезпечується реальним обсягом виробництва. Тоді

фірми зменшують запаси і збільшують обсяг продажу.

Фактичні та заплановані витрати в кейнсіанській теорії моделі рівноваги виступають функцією від

доходу. Взаємодію фактичних і запланованих витрат визначає ―кейнсіанський хрест‖.

Умови побудови кейнсіанського хреста

в простій моделі.

1.Y= AD умова загальної рівноваги;

2. AD= C+I структура сукупних витрат.

3.C= C0+c'Y функція споживання.

4. I=I0 функція інвестицій

5. Y=AD=C0+Io+c'Y

У розширеній (ускладненій) моделі товарного ринку активна роль належить державі, що здійснює

фіскальну політику.

Умови побудови кейнсіанського хреста

в моделі, ускладненій впливом держави.

1. Y=AD умова загальної рівноваги;

Чим меншими є податки, тим більший дохід залишається в розпорядженні домогосподарств, отже

зростає споживання.

Вплив податків на рівновагу в моделі ―кейнсіанський хрест‖.

Вплив державних витрат на рівновагу в моделі ―кейнсіанський хрест ‖.

Досліджуючи можливості втручання в розширеній моделі товарного ринку, Дж.М.Кейнс обґрунтовує

необхідність активізації інструментів фіскальної політики щодо збільшення державних інвестицій, надання

пільгових кредитів. Таке стимулювання сукупного попиту закономірно приводить до зростання державних

витрат, і до дефіциту державного бюджету. В цих умовах кейнсіанці пропонують:

- ефективно використовувати бюджетні асигнування шляхом розробки довгострокових

інвестиційних програм;

- збільшувати податкові надходження за рахунок розширення податкової бази;

- надавати державні позики і в певних межах використовувати грошову емісію.

.

25.Модель “Кейнсіанського хреста” з урахуванням впливу держави.

26.Інфляційний і рецесійний розрив та їх аналіз.

Незапланованізміни в товарних запасах порушуютьінвестиційніпланипідприємства. Зцієї точки зоруслідрозрізнятизаплановані та незапланованіінвестиції. До запланованихінвестиційвідносятьсявитрати на інвестиційнітовари, яківідповідаютьуявленнямпідприємствщодоочікуванихзмін у сукупномупопиті на вироблені товари та послуги. Але уявленняпідприємств про сукупний попит (сукупнівитрати) не завждизбігаються з дійсністю. Тому виникаютьнезапланованіінвестиції. До них відносятьсявитрати, якіпідприємствазмушеніздійснювати в товарні запаси. Отже, фактичніінвестиціїскладаютьсяіззапланованих і незапланованихінвестицій в товарні запаси. Інвестиції в товарні запаси виконуютьбалансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупнихвитратнедостатняпорів¬няно з ВВП, то відбуваєтьсянезапланованезбільшенняінвестицій в товарні запаси; якщосукупнівитратиперевищують ВВП, то відбуваєтьсянезапланованезменшенняінвестицій в товарні запаси. Цедаєпідставимодифікувати формулу; СуВ ± ВІн = ВВП

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості. Якщофактичнийрівноважнийрівеньвипуску Y0 (рис.3.25.2) більшийпотенціального Y*, то сукупнівитратизбиткові. Збитковістьсукупногопопитувикликає в економіціінфляційний бум: рівеньцінзростає тому, щофірми не можутьрозширятивиробництво адекватно зростаючомусукупномупопиту, оскількивсіресурсивжезайняті. Подоланняінфляційногорозривуприпускаєутриманнясукупногопопиту і “переміщення” рівноваги з точки А в точку В (повназайнятістьресурсів).

27.Основні залежності в моделі “витрати – випуск” В.Леонтьєва. Модель міжгалузевого балансу

28.Грошовий ринок та його основні агрегати.

29.Теорії попиту на гроші.

30.Пропозиція на грошовому ринку і аналіз її складових. Інструменти та види грошово-кредитної

31. Рівновага на грошовому ринку. Модель MD-MS.

32.

33. Модель Хікса-Хансена та її подальший розвиток

   Наступним кроком неокласичного синтезу стала модель IS-LM Хікса-Хансена. Вона не лише перевела інвестиційну функцію із зовнішніх у внутрішні параметри, але й об’єднала дослідження реального (виробничого) сектора з аналізом грошового ринку.

   Модель Хікса – Хансена представляє собою графік, системою координат  якого є рівень національного доходу (Y) і значення процентної ставки  (r).  Ситуацію на ринку товарів і послуг відображає крива IS. Умовою рівноваги  товарного ринку є рівність інвестицій і заощаджень – I = S. Функція інвестицій залежить від співвідношення граничної ефективності капіталовкладень і ставки позичкового процента. В силу цього, обсягінвестицій може визначатися як функція позичкового процента I = I(r). Заощадження ж у відповідності до „головного психологічного закону” визначаються рівнем національного доходу, тобто S = S(Y). Таким чином, отримують функцію IS: I(r) = S(Y).    Рівновагу на грошовому ринку відображає крива LM. Попит на гроші визначається або трансакційними мотивами (потреба в грошах для здіснення угод з купівлі-продажу) і є функцією доходу – L₁ = L₁(Y), або спекулятивними мотивами (перевага цінних паперів з метою отримання процента) і тому спекулятивний попит є спадною функцією норми банківського процента – L ₂= L₂(r). Сукупний попит на гроші буде: L = L₁+L₂, або L = L₁(Y) + L₂(r), або L = L(Y,r). Пропозиція грошей M вважається величиною заданою і прирівнявши її до попиту на гроші отримуємо умову рівноваги на грошового ринку або функцію LM: L(Y,r) = M.    Точка перетину кривих IS і LM ( Е ) означає таке співвідношення між рівнем національного доходу і позичкового процента, за яких заощадження дорівнюють інвестиціям а попит на гроші – їх пропозиції, тобто обидва сектори товарний і грошовий перебувають в рівновазі.   

.