1. Предмет, об’єкт та рівні макроаналізу. Функції макроекономіки.

Термін «макроекономіка»-передбачає аналіз економіки в цілому. Вивчати економіку в цілому означає досліджувати і аналізувати речі з найвищою степеню агрегації. Агрегація – спосіб створення сумарних показників з одиничних.

Макроекономіка вивчає загальні основи функціонування народного господарства в цілому і досліджує загальнонаціональний стан господарських відносин, що виникають між однорідними групами їх учасників по фазам виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і економічних ресурсів; систематизує знання по вітчизняній економіці з метою їх раціонального господарського застосування.

Об’єкти макроекономіки:

- господарське життя суспільства в цілому;

- обмеженість природних ресурсів;

- форми, структура та результативність макроекономіки;

- суспільна корисність макроекономічних благ;

- механізм та результати розподілу благ на макроекономічному рівні ;

- соціальна направленість розвитку економічної системи.

Існує 2 рівні макроаналізу:

Expost – національне рахівництво;

Exante – прогностичне моделювання

Expost аналіз базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла.

Аналіз еx ante – прогностичне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. На основі аналізу еx ante виділяють три види очікувань: статичні, адаптивні та раціональні.

Функції макроекономіки:

Пізнавальна – вивчення реальних фактів та причинно –наслідкових зв’язків економічного механізму. Макроекономіку , що виконує пізнавальну функцію називають позитивною або макроекономічним аналізом.

Прикладна – рекомендації щодо вдосконалення господарського механізму з метою ефективного використання наявних ресурсів. Макроекономіку , що виконує прикладну функцію називають нормативною або макроекономічним регулюванням.

Прогностична – виявлення та оцінка перспектив економічного розвитку і економічної кон’юнктури. Макроекономічне прогнозування ґрунтується на вивченні закономірностей і тенденцій розвитку економічних явищ і процесів з урахуванням їх багатоваріантності, виявленні найприйнятніших альтернативних варіантів розвитку. Розрізняють пошукове (гносеологічний аспект) та нормативне (управлінські моделі) прогнозування економіки.

Ідеологічна – формування світогляду по різноманітним питанням розвитку економічної системи. Макроекономіка допомагає формувати нову економічну культуру, яка відповідає реаліям ринкової економіки.

Методологічна – сформульовані макроекономікою наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки – галузеві та функціональні.

2. Основні методи макроекономічного аналізу, їх специфіка. Економічні моделі.

Методологія – це система наукових знань про шляхи та методи, засоби, інструменти пізнання істини. Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем.

Макроекономічні методи – це способи та правила рішення тієї чи іншої народногосподарської задачі, які служать цілям реалізації раціональної поведінки суб’єктів економічної системи.

Методи макроекономіки:

 Балансовий метод – аналізує кількісні зв’язки в економіці. Баланси поділяються на вартісні та трудові.

 Графічний метод. Графіки є засобом за допомогою якого економісти виражають свої теорії та моделі

.  Індексний метод. Під індексом розуміють середнє відносне число, що характеризує загальні зміни в сукупностях, які складаються з різних елементів.

 Метод генетичного та функціонального підходу. Генетичний – передбачає аналіз об’єкта з точки зору його походження і розвитку в минулому. Функціональний – базується на вивченні реально функціонуючої системи.

 Метод факторного аналізу - це розкладання абсолютного або відносного приросту досліджуваного показника на частини, які відповідають впливу кожного з факторів, що формують величину показника

 Метод моделювання

Макроекономічне моделювання – це формалізоване за допомогою теоретичних методів відображення сукупних процесів господарського життя.

Типи макроекономічних моделей :

 За способом представлення процесу та явища: логічні, графічні, економіко – математичні.

 За продовженістю процесу, що аналізується: короткострокові, довгострокові.

 За кількістю визначених в моделі суб’єктів: прості(охоплюють сектори домогосподарств та підприємництва), складні(наряду з секторами домогосподарств та підприємництва охоплює державний сектор).

 За степеню охоплення іноземного сектору: відкриті (враховують сектор “закордону”), закриті(не враховують сектор “закордону”).

 За ознакою врахування фактору часу: статичні (фіксують економічний процес на початку та в кінці періоду, не відображаючи переходу від одного стану до іншого), динамічні (відображають економічний процес у часі).

 За способом математичного опису: аналітичні (процеси функціонування економічної системи подаються у вигляді алгебраїчних виразів, системи рівнянь), алгоритмічні(поєднують у своїй структурі традиційні математичні форми описування процесів з логічними процедурами. Вони мають вигляд алгоритмічних функцій, складна структура яких не піддається прямому аналізу).

 За метою дослідження: пояснювальні (пояснюють наявну ситуацію в економіці), прогностичні (прагнуть передбачити явище чи процес у майбутньому), управлінські (виявляють засоби впливу на досягнення поставленої мети).

В макроекономічних моделях використовують два типи змінних: ендогенні та екзогенні.

Ендогенні змінні – це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови (обсяг національного виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції та інш.).

Екзогенні змінні – це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови (державні видатки, ставки оподаткування, величина пропозиції грошей та інш.). Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.