71.Процеси політичних змін в Україні з точки зору теорії демократії відповідно, за критеріями поліархії (р.А. Даль).

Вимірювання демократичності та політичних змін в Україні- це оцінка діяльності різних урядових та адміністративних структур і процедур з точки зору визначених критеріїв демократичності та виведених на їх основі індикаторів – з наступним переведенням результатів у кількісні показники. Найбіль повно це можна зробити за допомогою концепції Р. Даля та його теорії поліархії.

Найбільш повно теорія поліархії представлена Р. Далем в його роботі "Поліархія: Участь і опозиція" (1971 p.). Поліархія (від гр. polys – багато і archein – влада, джерело) – це сучасна консолідована плюралістична демократія, у якій найвищі посадові особи, що керують державою, змушені модифікувати свою поведінку таким чином, щоб перемогти на виборах у політичному змаганні з іншими кандидатами, партіями і групами.

Різниця між демократією і поліархією, на його думку, полягає в такому:

1. Демократія — це мета, а не щось уже досягнуте. Демократія, без сумніву, є утопією, — вважає Р. Даль, — але утопією корисною, оскільки вона вказує напрямки, де можна відшукати альтернативи до існуючої демократії.

2. Поліархія у Р. Даля — це демократія в дії. Поліархію він розглядає як процес наближення до демократії.

Оскільки поліархія — це стан реальної політичної дійсності, то він вибирає і критерії поліархічності тієї чи іншої системи.

Такими критеріями в нього є:

1. ступінь опозиційності чи конкурентності еліт і рівень участі населення при їх виборі:

- формулювання своїх уподобань;

- висловлювання своїх побажань співгромадянам і урядовцям;

- примушення урядовців розглядати свої вимоги і таким чином контролювати процес прийняття політичних рішень;

- контроль громадян над політичними лідерами

2. Виборча рівність

3. Ефективна (громадянська) участь

4. Освічене розуміння

5. Контроль над порядком денним політики

6. Залученість

Необхідні інституції за критеріями Поліхархії, з деякими з яких в Україні є проблеми:

– здійснення влади виборними урядовцями;

– вільні та чесні вибори;

– інклюзивне (загальне) виборче право;

– право змагатися за урядові посади;

– свобода висловлювань;

– альтернативна інформація

– автономність асоціацій

При вивченні політичних змін в україні в т.ч варто пам’ятати, що у своїх пізніх працях Р.Даль висунув ориґінальне бачення необхідних суспільних змін з метою посилення контролю громадян над лідерами. Застерігаючи навіть у середині 1980-х рр. проти механічного збільшення участі громадян у політиці, він вказує передусім на необхідність підвищення моральної та інструментальної компетентності громадян. Передумовами досягнення цієї компетентності у пізнього Р.Даля є доступність громадянам інформації про політичний порядок денний та створення громадянам можливостей впливати на нього, а серед засобів досягнення компетентності він виділяє дискусії і маломасштабні експерименти.

72. Відмінності між демократизацією та лібералізацією.

Лібераліза́ція (від лат. liberalis — вільний) — форма зовнішньоекономічної політики, що є комплексом заходів, спрямованих на сприяння зовнішньоекономічної діяльності, поступове скасування наявних обмежень у зовнішній торгівлі, зниження ставок ввізного та вивізного мит, надання тарифних пільг під час здійснення зовнішньоекономічних операцій. Це процес розширення волі економічних дій суб'єктів підприємницької діяльності, зняття обмежень на фінансово-економічну діяльність, розкріпачення підприємництва.

У цілому, лібералізація стосується пом'якшення тих чи інших умов попереднього обмеження уряду: часто це такі області як соціальна та економічна політика. У деяких випадках процес або поняття часто, але не завжди, називають дерегулюванням. Лібералізація ж авторитарних режимів може передувати демократизації (чи ні, як у випадку Празької весни).

Існує чітке розходження між лібералізацією та демократизацією, хоча їх часто асоціюють з однією і тією ж концепцією. Лібералізація може здійснюватися без демократизації, маючи справу з комбінацією змін у політиці та соціальними змінами, що спеціалізуються у певній проблемі, наприклад, лібералізація державної власності приватних покупок. Демократизація же є політично більш спеціалізованою, яка може виникнути в результаті лібералізації, при цьому вона функціонує на ширшому рівні урядової лібералізації.

У ширшій трактовці «лібералізація» означає послаблення державного контролю над різними видами діяльності.

Либерализация - приоритет прав человека и его свобод во всех сферах и аспектах. А демократизация - приоритет прав большей части общества, над меньшей его частью в сфере управления различными процессами.

Лібералізація є етапом переходу до демократизації. Наприклад, ОґДоннелл і Ф. Шміттер виділяють: лібералізацію, демократизацію і соціалізацію.

1. ініціація переходу — нові стратегії,

2. офіційна мобілізація,

3. лібералізація,

4. передвиборчі переговори,

5. конституційні пакти,

6. встановлення конституції,

7. кінець переходу — узгодження політичних конфліктів

72. Методологічні підходи до вивчення демократичних політичних змін в Україні.

Для вивчення демократичних політичних змін в Україні, задля умо збереження

демократичної стабільності, науковці часто використовують контекстуалістичний (передбачає вивчення впливу на політичні процеси зовнішнього середовища – духовних, культурних, соціальних, економічних факторів) і інституціоналістський (вивчення впливу факторів внутрішнього політичного середовища: існуючих в політичній системі інституційних механізмів, політичних інститутів) методологічні підходи.

Адже політичні зміни у напрямі демократизації в Україні підготовлені чинниками і зовнішнього, і внутрішнього середовища.