64Інституціоналізація демократії в ході транзиту.

Інституціоналізація демократії залежить від виконання двох умов: модернізації попереднього авторитарного режиму і свідомого вибору політичними силами демократичних інститутів і процедур. В процесі демократизації відбувається зміна всієї структури політичної влади і підготовка вільних змагальних виборів, які формують основу демократичної політичної системи— державні інститути в такому випадку просто не можуть залишатися у тому вигляді, в якому вони існували в минулому, а через різні причини сьогодні ще не набули відповідної кінцевої форми. Варто зазначити, що на вибір певної форми державного правління впливають, природно, традиції історичного розвитку країни, територіально-географічне розташування, стан національної консолідації, поєднання економічних, політичних та інших факторів тощо. Разом з тим, не можна не зважати, що сьогодні процес державотвореня містить у собі досить великий суб’єктивний компонент. Це пояснюється своєрідністю політичного процесу в суспільствах, де владні інститути і персоналії часто відіграють вагомішу роль, аніж партії і громадські організації, тоді, як ідеологія є вторинною щодо політичної практики.

Важливим для процесу демократизації в країнах що переживають процес трансформації є переважання саме формальних інститутів, а саме –те, як і коли, воно може бути досягнуте (цей процес у будь-якому разі не обіцяє бути одномоментним). Воно означатиме переважання формальних інститутів (тобто універсальних норм і правил), тоді як відсутність верховенства права означає переважання неформальних інститутів.

Використовуючи функціонування неформальних інститутів як критерій, важко визначити чіткі границі між різними режимами, але в цілому можна стверджувати: чим більше діяльність політичних акторів визначається неформальними інститутами, тим менше даний тип режиму наближується до демократії.

65Особливості взаємодії основних політичних акторів у ході посткомуністичних трансформацій.

У процесі посткомуністичної трансформації змінюються і форми політичної поведінки. Відбувається перехід від мобілізаційної участі тоталітарного типу та від авторитарної апатії до вільної автономної участі у політичному житті, яка заснована на можливості вибору і конкуренції у політиці, що властиво розвинутому громадянському суспільству. Лідери і партії шукають підтримку у громадян, бо настрої виборців, їх вибір прямо впливають на формування уряду.

Характер трансформації сьогодні залежить передусім від конкретних якостей політичної еліти, від пріоритетів реорганізації нею системи влади та управління, від домінуючих способів балансування взаємовідносин правлячої та опозиційних політичних сил, від методів, спрямованості, міри їхньої участі в урегулюванні й розв'язанні криз соціального розвитку.

Досвід демократичних змін у різних країнах засвідчує, що далеко не завжди політичні еліти здатні тривалий час зберігати відданість демократичним інститутам та процедурам. Інколи вони обирають або повернення до авторитарного режиму, або так званий недемократичний шлях до демократії. Останній виявляється в тому, що ігноруються змагальність і конфлікт, правляча еліта намагається контролювати публічне обговорення проблем, цілеспрямовано спотворює принципи свободи і рівності громадян.

Багато дослідників стверджують, що взаємодія основних акторів в ході посткомуністичних трансформацій характеризується:

• однобічною покорою громадян правилам, нормам та приписам, що регламентують їх повсякденне та політичне життя, і поряд з цим довільне, безконтрольне здійснення державною владою своїх повноважень;

• тіньовим привласненням, розподілом і перерозподілом колишньої «загальнонародної» («соціалістичної») власності при пануванні на всіх рівнях владної ієрархії тіньових, неформальних, клієнтельних стосунків;

• поєднанням тотально-корумпованої політичної влади, тіньової економіки та кримінального світу;

• домінуванням в політичному процесі номенклатурно-корпоративних кланів, концентрація в їхніх руках політичної, економічної та духовно-інформаційної влади, симбіоз олігархії та авторитаризму;

• утилітарним використанням олігархією, кланами демократичних форм та процедур (як декорації, необхідної форми своєї легітимації, як технічного прийому в маніпулюванні суспільною свідомістю