27. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південній Європі.

С. Хантингтон стверджує, що демократизація в різних країнах є результатом комбінації низки чинників, що веде до встановлення демократичних устроїв, що відрізняються від країни до країни.

У широкому сенсі демократизація означає процес політичних і соціальних змін, спрямованих на встановлення демократичного ладу.

Суперечлива сутність демократизації підтверджується «нелінійністю» історичного розвитку даного процесу. На початку 90 - х років до політичної науки увійшло нове поняття - хвилі демократизації. Важливе значення у розробці теорії хвиль демократичного процесу належить Хантингтону, який у монографії «Третя хвиля. Демократизація в кінці XX століття» проаналізував передумови, хід і перспективи переходу від тоталітаризму і авторитаризму до демократії в світі.

Учений у своїй роботі пропонує таке визначення «демократичної хвилі»: «Хвиля демократизації є перехід групи країн від недемократичних режимів до демократичних, що протікає у певний період часу і за чисельністю, що істотно перевершує ті країни, в яких за той же період часу розвиток протікає у протилежному напрямі». У процитованому визначенні Хантингтона вказується і на наявність у межах демократичної хвилі протилежних, тобто антидемократичних процесів. Йдеться, таким чином, про кількісне переважання демократичних тенденцій у рамках відповідного проміжку часу, які накладають якісний відбиток на характер останнього.

Перша хвиля демократизації сягає своїм корінням американської і французької революцій. Проте поява демократичних, в сучасному розумінні, політичних інститутів є феноменом XIX ст.

Друга хвиля демократизації пов'язана з розгромом фашистської Німеччини, мілітаристської Японії із звільненням західними союзницькими військами окупованих територій. У результаті були відновлені демократичні режими у Франції, Голландії, Данії, Бельгії та інших країнах Західної Європи. Друга хвиля демократизації збігалася з початком деколонізації колишніх колоній і напівколоній.

Відмінною рисою сучасної демократичної хвилі порівняно з попередніми хвилями демократичного процесу є її більш глобальний характер, оскільки вона охоплює практично всі континенти. Хантингтон виокремлює такі чинники глобалізації світового демократичного процесу, що розширюється: 1) криза легітимності авторитарних і тоталітарних систем; 2) безпрецедентне зростання світової економі ки в 60-і роки, а також зростання освіти і збільшення міського середнього класу; 3) серйозні зміни в доктрині католицької церкви в 60-і роки; 4) зміна політичного курсу провідних світових політичних сил (США, СРСР, Європейське співтовариство); 5) демонстраційний ефект, посилений новими засобами міжнародної комунікації, а також первинним досвідом переходу до демократії в рамках третьої хвилі, який відігравав стимулюючу роль і служив моделлю для подальших зусиль до змін режиму в інших країнах.

28. Політична трансформація в Центральній та Східній Європі.

В країнах Центральної та Східної Європи відбуваються суперечливі процеси. П'ятнадцятирічний досвід політичної трансформації свідчить, що процес становлення і розвитку демократії в країнах Центральної та Східної Європи є складним і нерівномірним. Усі ці держави перебувають на різній стадії переходу до демократії. Між ними є істотні відмінності в рівні демократизації, стабільності демократичної системи, консолідації демократії. Електорат у цих країнах віддає перевагу політичним силам то ліберально-демократичного, то лівого спрямування. Зрештою, успіх владних сил, незалежно від їхньої політичної орієнтації, визначатиметься здатністю професійно вирішувати економічні та соціальні завдання з огляду на світові тенденції демократичного розвитку.

У Східній Європі від комуністичного режиму крім однопартійності успадкувалася кволість громадянського суспільства, керована державою економіка та відсутність приватноївласності. Ситуація додатково ускладнювалася необхідністю національних революцій, такв державах, що виникли через розпад трьох колишніх комуністичних федерацій:Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини криза легітимності політичних режиміводночасно виражалася як криза легітимності форми адміністративно-територіальногоустрою держав. Демократизація посткомуністичних держав триває вже 18 років, часдостатній для перших підсумків стосовно успіхів та невдач посткомуністичних суспільстві можливостей використання щодо них досвіду транзитології. Компаративістський аналіз латиноамериканської спадщини недорозвиненоїекономіки, ролі еліт попередніх, авторитарних режимів, витривалість патримоніалізму таклієнтелізму може застосовуватися у східноєвропейському контексті. Oсновні аспекти змін, які є типовими східноєвропейськими: 1)застосуваннямеханізмів вільного ринку в економіці, що раніше цілком регулювалася державою,2)розвиток громадянського суспільства та 3)зміна соціалістичного інтернаціоналізмузасадами національного самовизначення та державного суверенітету. У 1990–х роках прианалізі східноєвропейських економічних реформ в уявленнях аналітиків домінували двапідходи: шокова терапія та еволюціоністський підхід.