6. Функції спілкування.

Аналіз поняття спілкування показує його складність, багатогранність та багаторівневість. Це знайшло своє відображення і у спробах визначити головні функції спілкування та його структуру.

Більшість дослідників виокремлює функції спілкування, пов'язані з обміном інформацією; узгодженням і коригуванням дій у спільній діяльності та регуляцією емоційного життя людини (Г. М. Андреева, Д. Б Паригін, Б.Ф Ломов).

Інші намагаються розширити «репертуар» цих функцій за рахунок їх уточнення та подрібнення. Так, Я. А. Карпенко виокремлює вісім функцій: контактну, інформаційну, спонукальну, координаційну, обміну емоціями, встановлення відносин, розуміння, впливу.

Відповідно до названих функцій визначається й структура спілкування. Г.М. Андреева визначає структуру спілкування як єдність трьох його боків: комунікативного, інтерактивного та перцептивного.

Б.Д. Паригін у структурі спілкування виокремлює змістовний та формальний боки — комунікацію та взаємодію, які мають свої зміст і форму.

Аналізуючи різні підходи до поняття спілкування, його функцій та структури, можна зробити висновок:

спілкування — це двосторонній або багатосторонній процес установлення й розвитку контактів між людьми, зумовлений їхньою потребою у спільній діяльності.

Як суб'-єкт-об'єкт-суб'єктна взаємодія, спрямована на розв'язання спільного завдання, спілкування з необхідністю включає обмін інформацією між людьми, їхнє взаємне сприйняття та розуміння, взаємовплив один на одного.

У філогенезі спілкування є формою життєдіяльності соціальних індивідів, засобом передачі культури і суспільного досвіду.

В онтогенезі це важливий засіб соціалізації людини, формування її соціальних та психологічних властивостей, якостей та характеристик.

Як конкретна форма взаємодії, обміну інформацією, взаєморозуміння та взаємовпливу спілкування є виявом активності особистості та соціальних груп, засобом регуляції їхньої поведінки, діяльності та відносин.

Єдність різних боків та функцій спілкування не виключає відносної самостійності якоїсь із них у конкретних різновидах та формах спільної діяльності. Кожна має свій зміст, функції та механізми, що і визначає її специфіку та місце у цілісній структурі спілкування.

8