2.2. Економічний метод управління персоналом

Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів. За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.

Механізмами економічного методу на рівні держави є: податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку.

В умовах підприємств це — економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо. [ 10 ]

Економічні методи управління є способами впливу на персонал на основі використання економічних законів. Найбільш поширеними формами прямого економічного впливу на персонал є господарський розрахунок і матеріальне стимулювання.

Господарський розрахунок є методом, що стимулює персонал в цілому на порівняння витрат на господарську діяльність з результатами господарської діяльності, економне витрачання ресурсів і матеріальну зацікавленість співробітників в результатах праці.

Матеріальне стимулювання здійснюється шляхом встановлення рівня матеріальної винагороди (заробітна плата, премії), компенсацій і пільг.

Система заробітної плати, розміри тарифних ставок, окладів, різного роду виплат встановлюються для працівників митних організацій відповідними законами та іншими нормативними правовими актами. [ 9 ]

Таблиця 2. Встановлення заробітної плати залежить від таких елементів:

Тарифна система оплати праці	Включає в себе: тарифні ставки (оклади), тарифну сітку, тарифні коефіцієнти. Тарифікація робіт і присвоєння тарифних розрядів працівникам проводиться з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців.
Основна заробітна плата	Забезпечує мінімальний розмір оплати праці за умови відпрацювання необхідної кількості робочого часу, стимулює ріст професійної підготовки і підвищення кваліфікації співробітника.
Додаткова заробітна плата включає в себе різного виду доплати і компенсації за диференційовані умови праці та кваліфікацію співробітника:	доплати за несприятливі та шкідливі умови праці; надбавки за суміщення професій та виконання додаткових обов'язків; надбавки за вчені ступінь і звання; персональні надбавки керівникам і фахівцям за кваліфікацію; доплати за ненормований робочий день; оплата понаднормових годин роботи у вихідні та святкові дні; доплати за виконання державних обов'язків і т.п.
Премія	За основні результати праці, так само як і винагорода, стимулює досягнення кінцевих результатів.
Матеріальна допомога виплачується за рахунок прибутку у вигляді компенсацій у таких надзвичайних чи екстремальних ситуаціях, як:	смерть співробітника або його близьких родичів; весілля співробітника або його близького родича; придбання ліків або оплата лікування співробітника, нещасні випадки (пожежа, аварія, травма, загибель майна); придбання путівок до чергової відпустки; завершення творчої роботи (книги, дисертації тощо).

Матеріальна допомога виплачується за особистою заявою співробітника за розпорядженням керівника організації і є епізодичною формою матеріального стимулювання праці. [ 9 ]

Матеріальні пільги і привілеї співробітникам є елементами винагороди або компенсації, що надаються на додаток до різних особистим форм оплати праці. Такі форми матеріального заохочення мають для персоналу кількісну цінність, можуть бути відкладеними або умовними (пенсійне забезпечення, страхові внески, оплата лікарняних листів) і прямими пільгами. Матеріальні пільги містять такі елементи, які в строгому розумінні не є заробітною платою, наприклад оплата щорічної відпустки.

Пільги та привілеї можуть включати в себе:

1. Пенсійне забезпечення (відкладене фінансування за допомогою внеску, який дає право на гарантований дохід для працівника або його утриманців при виході на пенсію або у випадку смерті);

2. Забезпечення особистої безпеки (підвищення індивідуальної безпеки щодо випадків хвороби, подій чи скорочення штатів);

3. Забезпечення особистих потреб (реалізація певних особистих потреб і відповідальності, наприклад, турбота про дітей, фінансове консультування, сприяє відпочинку);

4. Фінансове сприяння, допомогу (кредити або допомога при покупці житла, знижки, членські внески);

5. Надання транспортних засобів і бензину організації (диференціація менеджерів по статусу та посади шляхом надання ним автомобілів різного ступеня престижності); Сприяння у підвищенні рівня життя працівників (субсидовані обіди, знижки на одяг, надання кредитних карт). [ 9 ]

Окрім вище перерахованого економічні методи можна трактувати як елементи економічного механізму, за допомогою якого забезпечується прогресивний розвиток організації. Найважливішим економічним методом управління персоналом є техніко-економічне планування, яке об'єднує і синтезує в собі всі економічні методи управління. За допомогою планування визначається програма діяльності організації. Після затвердження плани надходять лінійним керівникам для керівництва роботою по їх виконанню.

Кожен підрозділ отримує перспективні і поточні плани по певному колу показників. Потужним важелем виступають ціни на продукцію, що випускається, які впливають на розміри прибутку організації. Керівник повинен піклуватися про те, щоб зростання прибутку забезпечувався за рахунок зниження собівартості. [ 4 ]

В фармацевтичній системі планування та моделювання використовують при вирішенні задач прогнозування попиту на фармацевтичні товари, обсягів збуту, організації постачання, логістичних процесів та ін.