10. Основні формули (агрегати) грошей

Прийнято виділяти:

- вузьку формулу пропозиції грошей М1 – готівка, тобто монети і паперові гроші, що перебувають в обігу та усі чекові або поточні вклади, тобто вклади у комерційних банках та ощадних установах, на які можна виписати чеки:

Гроші М1=готівка + чекові депозити

- широку формулу М2 – “майже гроші” – високоліквідні фінансові активи, як нечекові заощаджувальні рахунки, строкові вклади та короткострокові державні цінні папери:

гроші М2=М1+нечекові заощаджувальні вклади+депозитні рахунки грошового ринку+дрібні строкові вклади+індивідуальні залишки взаємних фондів грошового ринку

- гіперширока формула грошей М3:

М3=М1+М2+великі строкові вклади.

11.Кількісне рівняння обміну.

Кількісне рівняння обміну ґрунтується на законі грошового обігу, який визначає, що кількість необхідних для обігу грошей дорівнює сумі цін всіх товарів поділену на кількість обертів грошової одиниці. Тобто:

К = ціни * кількість / кількість обертів

Кількісне рівняння обміну (формула Фішера):

MV=PQ;

де М – грошова маса;

V – швидкість обертання грошової одиниці;

Р – рівень цін;

Q – кількість товарів.

11. Грошова пропозиція та процентна ставка.

Пропозиція грошей пов’язана з діяльністю Центрального (Національного) банку.

Центральний банк безпосередньо керує значною частиною грошової маси, оскільки він контролює грошову емісію. Отже, об’єм грошей залежить не від процента, а від політичних рішень.

На грошову масу впливає діяльність комерційних банків. Банки дають гроші в кредит. Потім зростає загальний об’єм вкладів населення в банках. Банки можуть надавати більше кредитів. Грошова маса збільшується. Таким способом банки можуть “створювати” гроші, почавши експансію видачі кредитів. Однак, Центральний банк різними методами встановлює границі, в яких банки можуть розширювати кредитування.