6. Структура управління в охороні здоров’я. Організація управлінської праці.

6.1.    Управлінський цикл. Сучасна теорія менеджменту виділяє кілька підходів до управління. Процесний підхід, який був запропонований представниками класичної школи запропонував основні функції управління, які і по сьогодні є необхідними для будь-яких організацій. До єдності процесу управління та диференціації його на етапи різні автори підходять по-різному. Так, В. Афанасьєв в управлінський цикл включає вироблення і прийняття рішення, організацію, регулювання та коректування, звіт і контроль, Ю.Тихомиров вважає, що цей цикл складається із прогнозування, планування, збору та аналізу інформації, підготовки і прийняття рішення, організації, коректування і координації, контролю і оцінки результатів управлінських дій.

Японці, на відміну від тейлорівської характеристики управління " плануй -роби - дивись" пропонують свою формулу (круг Корні): "плануй - виконуй - перевіряй - впливай". Але ні в кого не виникає сумнівів, що управління – це процес циклічний. Найпростіший управлінський цикл приводимо на схемі.

Схема управлінського циклу: інформація → встановлення мети → планування → рішення → організація заходів → оперативний вплив → мотивація впливу → контроль виконання.

Реальним є наступний управлінський цикл:

1. Аналіз ситуації. Необхідність здійснення процесу управління диктується інформацією про ситуацію в об'єкті управління. Ситуація – це стан керованої підсистеми або окремого об'єкта, який оцінюється відносно мети або проблеми. 

Ситуація в процесі управління виникає під впливом змін характеристик внутрішніх змінних організації або чинників зовнішнього середовища, в якому працює організація. Ситуація може виявляти на організацію або керований конкретний об'єкт позитивний вплив, підвищуючи ефективність, або негативний, зменшуючи її. Складність і сфера впливу ситуації є причиною виникнення постійних або періодичних процесів управління.

В менеджменті ситуація має важливу особливість: багато чисельні ситуації, що впливають на організацію, як правило, взаємозв'язані. Одна ситуація викликає за собою багато інших. Тому перший процес управління, який виробляє реакцію на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління, а ті, в свою чергу, викликають нові процеси, тим самим створюючи постійні управлінські цикли.

Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішуватися менеджерами. Проблема – це протиріччя між бажаним і реальним станом речей.

Вибираючи можливі напрямки виходу із ситуації менеджер повинен пам'ятати про взаємозв'язок ситуацій і для прийняття рішення користуватися системним підходом.

Прийняття рішення - це конкретний вплив на ситуацію. Рішення – це заключний етап управління, який представляє собою вид розумового, емоційного та організаційного-правового акту, який керівник приймає самостійно або колегіально. Саме цей акт приводить до дії людські, матеріальні та фінансові ресурси. Про управлінські рішення та особливості їх прийняття мова йтиме далі.

2. Організація виконання рішення завершує процес управління. Для виконання рішення необхідно не лише прийняти ефективний варіант, а й спланувати хто, коли, як, що саме, де, якими засобами і в якій послідовності виконуватиме дане рішення.

3. Контроль. Своєчасне виявлення проблеми можливе лише за наявності постійного контролю. Контроль - це управлінська функція і управлінська операція, за допомогою яких здійснюється співставлення того, що повинно бути з тим, що є фактично.

Контроль - це особлива фаза управлінського циклу.  Фактично він здійснюється на всіх етапах управлінського циклу, сприяючи їх  якісному виконанню. Є кілька видів контролю: попередній, текучий або спрямовуючий, фільтруючий і заключний. В процесі управління використовуються всі види контролю.

За характером виконання етапів управлінського циклу та достатністю інформації розрізняють різні типи процесу управління:

1. Лінійний тип - характерний суворою послідовністю виконання етапів управління. Для вирішення таких завдань існують завчасно розроблені процедури, інструкції, тощо.

2. Коригований тип - характерний послідовним уточненням кожного попереднього етапу після завершення наступного.

3. Розгалужений тип характерний багатоаспектністю оцінки ситуації та варіантністю побудови процесу управління. Крім тогою кожен варіант має свою проблему, яка вимагає вирішення.

4. Ситуаційний тип характерний попереднім формулюванням мети впливу, яку уточнюють після оцінки ситуації, визначення проблеми і розробки рішення.

5. Пошуковий тип характерний повною визначеністю мети і неможливістю достатньо повно оцінити існуючу ситуацію відносно цієї мети і складності формулювання основної проблеми. В цій ситуації рішення розробляють для основних цілей при загальній оцінці ситуації, а потім корегують рішення.