10.Розвиток економічної думки Античного Світу.

Ксенофонт (430‑355 рр. до н. е.). Афінський аристократ і політичний діяч, землевласник. Твори: "Домострой, Кіропедія". –Головні ідеї: 1) об'єднав коло питань, які стосуються проблем раціонального господарювання, у особливу галузь знань "ойкономію" /від грец. "ойкос" ‑господарство, "номос" ‑закон/; 2) аналізує поділ праці та його вплив на прибутковість домашнього господарства; 3) виділяє дві властивості товару ("Цінність - все те, від чого можна отримати користь. Якщо людина не вміє користуватись річчю, то вона не є для неї цінністю. Але коли дану річ продати, то можна одержати корисність і, тим самим, надати речі цінності"); 4) характеризує сутність грошей та їх функції (гроші – особливий товар, специфічність якого – у не насиченості; функції грошей: надавати користь і створювати скарби).

Платон (427‑347 рр. до н.е.). Засновник філософської школи – Афінської "Академії". Твори: "Держава, Закони". Головні ідеї: 1) пропонує модель "ідеального" державного устрою, поклавши в її основу принцип природного поділу праці (Людині від народження притаманний лише певний талант. Одні народжені для управління, інші - для надання допомоги, а інші - для землеробства і ремісництва. Необхідно створити таку державу, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував частку у суспільному продукті відповідно до природних здібностей); 2)характеризує три стани – філософи /управляють державою/, воїни /охороняють державу/, землероби, ремісники, торговці /виробляють продукти/; перший та другий стани не мають ніякої власності і звільнені від продуктивної праці, споживають суспільний продукт на принципах рівності; третій стан має приватну власність і забезпечує засобами існування перші два; 3) необхідність грошей виводить із торгівлі, яка обслуговує поділ праці. Виділяє три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб нагромадження скарбів.

Аристотель (384‑ 322 рр. до н.е.) ‑ учень Платона. Головні твори: "Нікомахова етика", "Політика". Головні ідеї: 1) об'єднує знання про господарювання у вчення про: економіку /комплекс знань про господарську діяльність, пов'язану з виробництвом споживчих вартостей/, хрематистику /комплекс знань про діяльність, націлену на нагромадження майна; 2) характеризує двоїсту природу товару /речами користуються заради споживчих якостей і заради обміну. Обидві властивості товару приносять власнику користь/, а також принципи рівності і квантифікованості в обміні; 3) виділяє функції грошей /міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження скарбів/; 4) встановлює різницю між рухом грошей як грошей /Т‑Г‑Т/ і грошей як капіталу /Г‑Т‑Г/.

Вирішення проблем раціональної організації рабовласницької латифундії наведені у працях давньоримських філософів:

Марк Теренцій Варрон (116-27рр. до н. е.). Головні твори: "Про сільське господарство". Основні ідеї: 1) виділяє фактори, які впливають на зростання дохідності сільського господарства /торгівля та необхідність урахування коливання ринкових цін, розвиток тваринництва, з якого "можна вилучити немалий дохід"/; 2) вважає, що інтенсифікація праці рабів можлива за рахунок використання методів морального та матеріального стимулювання /"Бажання до праці можна викликати також більш вільним режимом, більш щедрою мірою їжі та одягу, скороченням роботи або дозволом виганяти на пасовиська декілька голів власної худоби"/; 3) пропонує раціонально використовувати працю вільних колонів та рабів.

Марк Порцій Катон (234‑149 рр. до н. е.). Головний твір: "Землеробство". Звертає увагу на умови зростання дохідності домашнього господарства: 1) розвиток землеробства на основі інтенсифікації рабської праці /через забезпечення раба завданням на робочий день, безперервність процесу виробництва: "працювати в будь-яку погоду і свята"/; 2) систему контролю за виконанням робіт наглядачем із числа рабів; 3) збут частини виробленої продукції на ринку; 4) розвиток орендних відносин /"здавати у підряд збір маслин, виготовлення масла, обробку земель"/.