2. Предмет і метод "Історії економіки та економічної думки".

Історія економіки та економічної думки, як і будь-яка інша наука, вона має початок і не має кінця, оскільки ідеї, концепції, теорії народжуються і не вмирають, навічно залишаючись в анналах пам'яті людства. Будемо вважати, що її зародки з'являються саме тоді, коли стародавні мудреці в своїх творах висловлюють ідеї про економічні ідеї, критично аналізують економічні думки попередників. Зародилася історія економіки та економічної думки у межах предметного простору політичної економії. Як самостійна наука вона виникає в середині 19 століття. Окремою дисципліною починає викладатися в європейських університетах на рубежі 19‑20 ст.

Поєднавши предмет вивчення економічної історії та історії економічної думки, можна сформулювати наступне: предметом вивчення історії економіки та економічної думки є вивчення історичного процесу виникнення, розвитку і зміни господарських відносин та систем економічних поглядів від найдавніших часів до сьогодення.

Об’єктом вивчення є розвиток світового та українського господарства, а також економічної науки як особливої системи знань від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів до сучасних економічних концепцій.

Простежуючи зміни форм господарського розвитку, процеси формування та розвиток певних господарчих систем, еволюцію економічних поглядів, історія економіки та економічної думки дає можливість побачити як здійснюється сам хід перетворень, головні досягнення в галузі технічного прогресу чи економічної політики, ознайомитись з різноманітними школами і напрямками в економічній науці.

Мета: формування знань про історичний розвиток господарств та економічної думки країн Європейської цивілізації для розуміння генезису та закономірностей функціонування економічних систем.

Завдання дисципліни: поглиблення знань з економічної теорії; формування уявлень про закономірності і тенденції розвитку економічної думки; аналіз наукового внеску окремих шкіл і напрямів в економічну теорію; ознайомлення з досягненнями видатних економістів.

Предмет: розвиток господарства країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці. Предметний простір охоплює: 1) предмет історії економічних учень /вивчення історичного процесу виникнення, розвитку і зміни економічних поглядів на різних ступенях розвитку суспільства/; 2) предмет економічної історії у широкому розумінні /"економічний рух" суспільства, особливості його зміни в контексті суспільного життя/ та вузькому /вивчення господарської діяльності народів різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміни способів виробництва/.

Отже, предметом Історії економіки та економічної думки є процеси виникнення, розвитку, боротьби та зміни пріоритетів економічних ідей, концепцій, теорій, напрямків і шкіл, еволюції економічної науки як системи знань на різних етапах розвитку суспільства.

3. Методи історії економіки та економічної думки.

Головні методологічні підходи: 1) традиційний або кумулятивний – економ ідеї вивчаються за порядком, розвиток економічної думки розглядається як процес нагромадження знань, а її прогрес пов'язується, перш за все, з ускладненням економічних досліджень. Наприклад, простий емпіричний опис процесів, явищ, ідей, характерний для етапу зародження науки, значно поступається їх критичному аналізу, узагальненню та порівнянню, який притаманний більш зрілому стану науки.

2) неокласичний – передбачає розгляд історії економічних вчень як боротьби прихильників двох ідеальних типів господарства - вільного ринкового та центрально-керованого. Прогрес в розвитку економічної науки пов'язується зі ступенем обґрунтування переваг економіки вільної конкуренції та вільного підприємництва, яка орієнтована на потреби і здібності окремого економічного суб'єкта. 3)марксистський – ідеї залежно від зміни сусп.-економ формацій; історія економічних вчень постає як процес розвитку, боротьби та, перш за все, революційної зміни економічних поглядів і соціальних груп в контексті прогресивного руху та зміни способів виробництва - первісного комунізму, азійського, античного, рабовласницького, феодального, капіталістичного та комуністичного. Джерелами розвитку економічних ідей вважаються зміни і протиріччя економічного життя суспільства, зіткнення інтересів різних класів і соціальних груп, протиріччя в самій теорії; 4)соціально інституціональний – історія економічної думки характеризується з огляду на еволюцію інститутів в доіндустріальному (аграрному або традиційному), індустріальному та постіндустріальному суспільстві, значна увага приділяється так званому "неекономічному" контексту розвитку економічних вчень. Мова йде про спроби прослідкувати та визначити вплив на цей розвиток політичних, соціальних, культурно-духовних факторів, а також ментальних особливостей народів. 5) синтетичний – поєднує всі попередні 4 підходи.

Методи: 1) єдності історичного та логічного за яким будь-які концепції, теорії або вчення повинні розглядатися з точки зору і реальної історії їх еволюції, і внутрішньої логіки еволюції. Якщо логічний аспект в своїх головних рисах є адекватним аспекту історичному, то дослідження рухається у вірному напрямку, і навпаки; 2) порівняльно-історичний /дослідження господарського розвитку країни у контексті економічної еволюції провідних країн світу/; 3) хронологічний /вивчення суспільно-економічних явищ у послідовності їх виникнення/; 4) статистичний; 5) історичного моделювання та інші.