27. Концепції неокласичного відродження.

«Неокласичне відродження» - течія в економ теорії, що виникає в 70х рр. 20 ст на базі ідеї про необхідність мінімізації держ втручання в економіку.

Т. Сарджент і Р. Лукас є творцями "нової" класичної макроекономіки, заснованої на теорії раціональних очікувань. Прихильники теорії виділяють 2 підходи до оцінки очікувань:

1) «Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: урахування колишніх помилок, знання наслідків певних економ дій.

2)"Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що враховують динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, вплив урядових рішень і тд.

Т. Сарджент (1934 р.н.). Старший науковий співробітник Гуверовського інституту Стенфордського університету. Головні твори: "Макроекономічна теорія", "Раціональні очікування і інфляція", "Динамічна макроекономічна теорія".

Основні положення теорії раціональних очікувань: 1) в економіці існує природний рівень безробіття – якийсь рівноважний рівень безробіття, до якого економіка прагне повернутися (ідея М. Фрідмена); 2) всі відхилення від цього природного рівня випадкові, тобто системний зв'язок між ними і якими-небудь значущими економічними показниками відсутній по тій простій причині, що економічні агенти беруть до уваги політику, що проводиться урядом, унаслідок чого очікування і можуть бути названі "раціональними"; 3) зміна політичного курсу уряду може позначитися лише на номінальних, а не на реальних змінах економічних показників.

Теорія «економіки пропозиції». Заперечуючи використання політики стимулювання попиту, її представник – А. Лаффер – доводить, що пропозиція є провідною категорією економ відносин і будь-яке сус-во виходить із можливостей пропонування. Тому немає необхідності в держ втручанні, оскільки воно буде безплідне.

Прихильники теорії поставили під сумнів висновок Кейнса, що заощадження є причиною скорочення обсягів виробництва, економ діяльності, а отже і зайнятості, а тому його рекомендації щодо стимулювання попиту також визнавали за недоцільні.

Також, захищаючи принципи вільного підприємства, представники теорії піднесли проблему оподаткування до рангу конкретної економ політики.

Лаффер багато уваги приділяв використанню одного з важелів впливу держави на економіку – податку( крива Лаффера, де оптимальний рівень податку 30-35 %). Він казав, що основні причини інфляційних процесів – високі ставки податків та несприятливі дії держави.

27. Нове кейнсіанство.

Нове кейнсіанство сформувалось в США у 80-х рр. XX ст. Історичні умови: нафтова криза 70‑80 рр. 20 ст.; хронічні дефіцити державного бюджету; високий рівень інфляції, надмірне зростання державних видатків, утриманська поведінка населення.

Особливості економічних поглядів: критика неокейнсіанської ортодоксії; творче переосмислення спадщини Дж.Кейнса; пошук нових ідей та підходів у тому числі на основі залучення досягнень не кейнсіанських теорій.

Його головними представниками вважаються американські економісти Дж. Стігліц, Б. Грінвальд, Дж. Акерлоф. Вони визнають ключову роль монополій в економіці, а монополізацію розуміють в категоріях теорії монополістичної конкуренції. На цій основі вони створили оригінальні моделі взаємозалежності зайнятості та заробітної плати.

Монетарне посткейнсіанство/Я. Крегель, Б. Моор/ основну увагу приділяє грошовим аспектам відтворення, а також ролі очікувань та фактору невизначеності у якості умов формування рівня попиту. Представники монетарного посткейнсіанства /С.Вайнтрауб, Р.Клауер, А.Лейонхуфеуд, Х.Мінські, Дж.То­бін/ аналізують "грошову" економіку, вплив невизначеності, очікувань і фінансової нестійкості на зайнятість ресурсів та національний обсяг виробництва.

Калецкіанське посткейнсіанство /засновник М.Калецький/ запропонувало свою теорію ефективного попиту, теорію "накидки", концепції монополізації. В межах калецкіанського посткейнсіанства /А.Ейхнер, К.Коулінг, М.Сойер/ відкидається методологія маржиналізму, економічна динаміка та процеси розподілу вивчаються крізь призму класових відносин і монополізації економіки, мікрооснови макроекономіки доповнюються концепцією ціноутворення за принципом накидки на витрати.

Неорікардіанське посткейнсіанське /Дж.Акерлоф, Дж.Стіглець/ аналізує ринки товарів через призму “витрат меню" та недосконалої конкуренції, опрацювало теорію "імпліцитних контрактів" (зовнішніх контрактів), "пошуку ефективної заробітної плати"(Кваліфікація робітників неоднакова, а фірми, що наймають їх, розрізняються за характером активів і організації праці. Тому рівень зарплати на різних підприємствах неоднаковий. Кожна фірма прагне встановити такий рівень оплати праці, щоб він забезпечував їй максимальну доходність. Рівень оплати праці, який встановлюється при максимізації прибутку (правило МЯ = МС),визначається як рівень ефективної заробітної плати), концепцію інсайдерів та аутсайдерів. (Інсайдери - це досвідчені зайняті робітники, чиї робочі місця захищено витратами по звільненню і заміщенню. Аутсайдери - безробітні і особи, що мають випадкову зайнятість. Інсайдери мають переваги перед аутсайдерами при конкуренції за робочі місця і можуть впливати на розмір витрат по найму і звільненню, тим самим посилюючи свої позиції по відношенню до аутсайдерів. Це є причиною безробіття аутсайдерів і їх низької заробітної плати. Цим людям важко знайти роботу, і тому вони часто погоджуються на нижчу оплату праці).

Посткейнсіанці – неорікардіанці намагаються поєднати рікардіанський варіант теорії трудової вартості з теорією ефективного попиту, використати марксистський аналіз суспільного відтворення, а також інституціональний принцип "всебічної причинності". Ці новації знайшли відображення у теоріях ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції та політичного циклу.

Нове кейнсіанство /П.Сраффа/, що виникає у 80 рр. 20 ст. на основі виокремлення монетарного посткейнсіанства, формує довгострокову теорію ефективного попиту на основі теорії вартості Сраффи. Фактори ринкової рівноваги за цим напрямом – це виробництво і розподіл доходів і продовжує традиції дослідження "грошової" економіки. Разом з тим, Дж.Акерлоф, Б.Грінвальд, Дж.Стігліц: аналізують ринки капіталу, праці, товарів в умовах невизначеності й асиметричної інформації; концентрують увагу на процесах монополізації, недосконалій інформації, жорсткості заробітної плати до зниження, імпліцитних контрактах; формують довгострокову теорію ефективного попиту на основі теорії вартості Сраффи. Фактори ринкової рівноваги за цим напрямом – це виробництво і розподіл доходів.