4. Функції історії економіки та економічної думки, її місце у системі наук.

Місце у системі наук визначається зв’язком із загально теоретичними та конкретно економічними науками /політична економія, економічна теорія, історія, економіка фінансів, економіка промисловості, гроші та кредит тощо/. Наприклад, розвиток економіки досліджується на основі законів суспільної еволюції, які обґрунтовуються політичною економією, економічною теорією. Зазначені закони не можуть бути обґрунтованими без фактичних матеріалів, які надаються економічною історією.

Історія економічних вчень - наука суспільна, а тому не може не виконувати обов'язкові суспільні функції. По-перше, вона сприяє збагаченню пізнавального потенціалу суспільства в цілому та кожної окремої людини, формуванню "пануючих висот" їх світогляду. Світло ідей попередників допомагає нащадкам обирати правильний шлях в науці та творчості(світоглядна); По-друге, історія економічних вчень надає багату панораму ідеологій, їх взаємодії та боротьби. Неможливо свідомо обрати для себе ту чи іншу економічну ідеологію, не підозрюючи про їх існування, історію виникнення та становлення(ідеологічна); По-третє, в методологічному контексті історія економічних вчень разом з економічною історією та історією економічної політики є важливою складовою історико-економічної науки. її місце в системі економічних наук визначається тим, що, з одного боку, вона не тільки описує, підсумовує, але й узагальнює, теоретично осмислює досягнення багатьох економічних наук, і в цьому сенсі, з іншого боку, є необхідною основою та передумовою їх подальшого розвитку(методологічна); По-четверте, теоретичний історико-економічний матеріал є принципово важливим з точки зору застосування в економічній політиці та господарській практиці. Це як раз той випадок, коли ідеї можуть стати матеріальною силою. Чи будуть вони утворюючими або руйнуючими, - залежить, насамперед, від рівня та якості знань та умінь тих, хто береться за їх (ідей) практичне втілення(практична) .

5. Етапи господарської еволюції первісного суспільства.

Сучасна наука датує появу людини десь приблизно 3 млн. років тому. З тих пір історія людства пройшла два основних періоди: 1) первісний (він тривав багато сотень тисяч років); 2) період існування складноорганізованих, класових суспільств (він триває відносно недавно, близько 5 тис. років). В залежності від основних матеріалів, з яких виготовляли знаряддя праці первісний період поділяють на: кам’яний вік, бронзовий вік та ранній залізний вік. Період кам’яного століття охоплює:

1) стародавнє кам’яне століття /палеоліт: 2,5 млн.–12 тис.р. тому/. Збігалося з льодовиковим періодом. Основною формою організації суспільства була первісна община. Люди в такій общині були рівними по положенню, мали однакові права і обов’язки, не було багатих і бідних. Праця та споживання носили колективний характер і ґрунтувались на спільній власності. Засоби праці еволюціонують від палки-копанки й примітивних кам’яних знарядь до мікролітів /невеликих відщепів і пластин/, складних знарядь з вкладками, списометалки. Предмети праці: кістки, роги. Господарювання: збиральництво, загінне полювання, рибальство, наприкінці етапу люди навчилися добувати вогонь. Напівкочовий образ життя, поява постійного житла. Людина веде господарство привласнюючого типу.

2) середнє кам’яне століття /мезоліт: 12‑8 тис до н.е./ .). Епоха мезоліту починається після відступу льодовика (кінець X - IX тис. до н.е.) на північ і і пов’язана з потеплінням клімату. Утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Засоби праці доповнено: гарпун, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета, плоти з колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, макроліти / крупні складні кам’яні знаряддя для обробки дерева, сокири/. Предмети праці: земля. Господарювання: додалося річкове збиральництво, перші спроби приручення диких тварин /собака, бик, свиня/. Виникли перші поселення.

3) нове кам’яне століття /неоліт: 8‑3 тис.до н.е./; . В цей період відбувається неолітична революція - перехід від привласнюючого типу господарства до відтворюючого. Це знаменується першим великим суспільним поділом праці: виділенням в окремі галузі землеробства і тваринництва. Перехід до землеробства привів до виникнення осілого способу життя, що потім викликає зміну соціального устрою суспільства і виникнення держав. Кочові скотарські племена сприяли розвитку торгівлі. З’явилися нові способи виготовлення знарядь праці /пиляння, свердління, шліфування, полірування/, виникли прядіння, ткацтво, відкрито властивості металів /міді, заліза, олова/.

Період бронзового століття (3‑2 тис.до н.е.). Характеризується подальшим розвитком тваринництва, орного землеробства, ремесла. В якості основного конструктивного матеріалу використовується бронза, яка міцніша міді, що сприяло її поширенню. Основними з ремесел є гончарство і металургія. Обмін (міді, бронзи, золота, фаянсу, солі) набув постійного та регіонального характеру.

Період раннього залізного століття (2‑1тис.до н.е.) Знаменує перехід до використання нового матеріалу — заліза. Подальшого розвитку набуває металургія і залізообробне ремесло. В цей період відбувається другий великий суспільний поділ праці — виділення ремесла із землеробства. Гальштадська культура /співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга/. У латинський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, ковальство, ювелірна справа, гончарство. Родова община перетворилася в сусідську, територіальну. Виникає приватна власність. Поява стійкого додаткового продукту сприяла розвитку обміну між общинами (тварини, засоби виробництва, предмети для дому, прикраси). З другим крупним суспільним поділом праці пов’язана поява металевих грошей.