27. Розвиток політичної економії в Україні.

Розвивалася під впливом ідей західноєвропейських шкіл (класичної, марксизму, історичної школи), зумовлювалася проблемами національної соціально-економічної еволюції. Економічна наука розвивалась на університетських кафедрах у Києві, Харкові та Одесі. В наукових працях та лекційних курсах українські професори визначали предмет науки, досліджували економічні категорії, показували значення теорії для пояснення і визначення напрямів розвитку народного господарства. Українські теоретики зазначали, що політична економія сприяє правильному й глибокому розумінню суспільних явищ і практичному вирішенню соціально-економічних проблем. Вони доводили необхідність і прогресивність ринкового господарювання, реакційність феодальних господарських форм.

Історичні умови розвитку політичної економії в Україні 30-50 рр. 19 ст.: 1)загострення тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації. Розвиток капіталізму в промисловості, землеробстві; 2) відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав; 3) розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії вимагає наукового обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку.

Т. Степанов (1795‑1847 рр.). Професор Харківського університету, один з перших авторів курсу політичної економії російською мовою. Головний твір: "О теории и практике политической экономии". Основні ідеї: 1) відстоював ідеали свободи економічної діяльності, критикував меркантилізм, кріпосництво, мальтузіанство /бо розвиток науки і виробництва безмежний/; 2) наголошував на посиленні соціального аспекту політичної економії; 3) предмет політекономії – закони фізичного /природно-економічного/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається; 4) розподіл багатства між усіма громадянами має відбуватися за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян"; 5) виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв"; 6) відстоював спрямування податків на суспільні потреби; 7) праця виступає суб'єктом багатства, а природа – об'єктом; 8) склад капіталістичного багатства: природа, праця та капітал; 9) праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків /за А.Смітом/; 10) прибуток є частиною вартості, створеної працею; 11) мета капіталістичного виробництва – прагнення до збагачення.

І. Вернадський (1821‑1884 рр.). Головний твір: "Предмет политической экономии". Відстоював: 1) погляди класичної політичної економії; 2) доктрину – невтручання держави до економічних справ; 3) лібералізм у соціально-політичній сфері.

М. Туган-Барановський (1868-1919 рр.). "Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності". Внесок: 1)вперше здійснив спробу поєднання трудової теорії вартості і теорії граничної корисності; 2) цінність блага – вигода від споживання благ –вимірюється граничною корисністю; 3) вартість вимірюється витратами праці; 4) спільно цінність блага та вартість впливають на господарський процес; 5) "гранична корисність визначає у першій інстанції розцінку господарського предмета. Але сама гранична корисність стосовно вільно відтворюваних продуктів – у другій інстанції вимірюється трудовою вартістю останніх"