21. Пізня класична політекономія. Ідеї прагматизму.

Завдяки геніальним винаходам другої половини XVIII ст. - парова машина, механічна прядка, механічний ткацький верстат, "водяне колесо", розробка технології виробництва чавуну тощо, - було здійснено технічний переворот в економіці європейських країн. Наприклад, у 1807 р. було створено перший пароплав, який зіграв істотну роль у розвитку світового ринку, у 1814 р. - побудовано перший паровоз, а вже до середини сторіччя Європа покрилася мережею залізниць.

Зміни у продуктивних силах каталізували розвиток товарно-грошових відносин. Саме у першій половині XIX ст. складається система вільно конкурентних ринків, і гроші стають єдиним і всеосяжним засобом, що поєднує економічних суб'єктів.

В той же час, технічний прогрес супроводжується різким загостренням соціально-економічних протиріч. Становлення і бурхливий розвиток фабрично-заводської індустрії вимагає постійно зростаючого видобутку природно-мінеральної сировини. Тому початок XIX ст. входить в історію людства як період розробки кам'яновугільних пластів і нечуваної експлуатації шахтарської найманої праці, в тому числі жінок та дітей. Порівняно низькі витрати виробництва фабрики, як більш крупного підприємства, ставлять під загрозу саме існування дрібного виробництва.

Ці події не могли пройти осторонь економічної науки. Відбиваючи зміни громадського життя, вона стає ареною боротьби економічних й ідеологічних інтересів, різних поглядів. Тому, зазвичай в пізній класичній політекономії виділяють напрямки:

а) реформістський (Ж. Сісмонді, П Прудон, Дж. Ст. Мілль). У його рамках увага зосереджується на вивченні протиріч капіталістичного суспільства і розробці шляхів його реформування;

б) прагматичний (Т. Мальтус, Ж. Б. Сей). Завданням економічної науки вчені даного напряму вважають розробку способів збагачення економічних суб'єктів на основі дослідження конкретних механізмів ринкової економіки;

Прагматизм (Т.Мальтус, Ж.Б.Сей, Дж.Міль), який продовжує традицію дослідження способів збагачення економічних суб'єктів на основі аналізу конкретних економічних механізмів

Прагматизм пізньої класики:

Томас Роберт Мальтус (1766-1834 рр.). Священик, професор сучасної історії і політекономії коледжу Ост-Індської компанії. Головні твори: "Досвід про закон народонаселення", "Начала політичної економії". Основні ідеї: Методологія: 1) зводить економічні закономірності до природної основи; 2) першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами вдосконалення самої людини. Теорія вартості і доходів: 1) вартість – сума витрат виробництва і прибутку на авансований капітал; 2) прибуток є надлишком над працею, витраченої на виробництво товару. Теорія народонаселення: Населення збільшується вдвічі приблизно кожні 25 років, тобто у геометричній прогресії. Кількість продуктів, які людина може отримати з землі, збільшується лише в арифметичній прогресії. Отже, людство стоїть на порозі вимирання. Шляхи виходу з такої ситуації: а) природні: війни, епідемії, жебрацтво як божа кара за гріховність; б) суспільні: статеве утримання, пізні шлюби і відмова від шлюбу, вдівство. Теорія відтворення: 1) сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат факторів виробництва; 2) реалізація продукту є повною доки інвестиції покривають різницю між доходами і витратами; 3) якщо заощадження не інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін, прибутків і як наслідок триває тимчасова зупинка виробництва /доки у виробників не з'явиться стимул – зростання прибутку/; 4) ефективний попит – такий рівень попиту, який викликає довготривалу пропозицію з достатнім прибутком;

5) реальний попит у суспільстві формують робітники, підприємці та невиробничий клас; 6) відставання реального попиту від ефективного пов'язує з тим, що: а/ у робітників зарплата завжди менша від маси випущеного продукту, б/ підприємці повинні нагромаджувати частину доходу для подальшого інвестування; 7) рекомендації – нарощувати витрати невиробничого класу /землевласники, церковні служителі, чиновники/, які створять необхідну величину "ефективного попиту".