21. Пізня класична політекономія. Ідеї реформізму.

Історичні умови: 1) другий етап промислового перевороту (друга половина 19 ст.). Заміни мануфактурного виробництва на фабрично-заводську індустрію різко підвищили продуктивність праці; 2) поглиблення товарно-грошових відносин і остаточне формування економічної системи вільної конкуренції; 3) загострення соціально-економічних суперечностей: бурхливий розвиток промисловості розорює ремісницьке та кустарне виробництво, підвищується експлуатація робітників.

Особливості економічних поглядів: 1) в економічній теорії формуються три напрямки: реформізм (Ж.Сісмонді, П.Прудон), який зосереджує увагу на вивченні суперечностей суспільства і пошуках шляхів та методів реформування капіталізму; прагматизм (Т.Мальтус, Ж.Б.Сей, Дж.Міль), який продовжує традицію дослідження способів збагачення економічних суб'єктів на основі аналізу конкретних економічних механізмів; апологетизм (Н.Сеніор, Ф.Бастіа, Г.Кері), який змальовує існуюче суспільство як гармонійний розвиток економічних інтересів суб'єктів господарювання; 2) методологічна база досліджень – суб'єктивізм, зачатки граничного і факторного аналізу.

Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії:

Жан Шарль Леонард де Сісмонді (1773-1842рр.). Швейцарський історик і економіст. Головні теорії: "Нові начала політичної економії, або про багатство в його відношенні до народонаселення". Основні ідеї: Політична економія – наука про вдосконалення суспільного механізму управління багатством. Вихідний пункт аналізу – виробництво і потреби окремої людини, закономірності розвитку яких переносяться на суспільство. Теорія вартості: вартість – витрати необхідного часу на створення товару за середніх умов виробництва. Теорія доходів: 1) заробітна плата – вартість праці робітника; 2) прибуток – доход підприємця, відрахування з продукту праці робітника; 3) рента – дар землі). Теорія капіталу: капітал – виробничий запас, частина багатства, що приносить прибуток. Теорія відтворення: 1) річний продукт нації складається з маси споживчих товарів; 2) для реалізації річного продукту необхідно, щоб обсяг виробництва повністю відповідав доходам суспільства, бо вони майже всі витрачаються на споживання; 3) продукт не буде повністю реалізованим, якщо виробництво перевищує дохід; 4) причини не повної реалізації річного продукту: низька купівельна спроможність робітників внаслідок: а/ хронічного перевищення пропозиції праці над її попитом, як результату дії законів природного розмноження, що дозволяє утримувати заробітну плату на низькому рівні; б/ наявності безробітних, що дає можливість наймати їх за меншу плату; в/ функціонування машин, які витісняють робітників із виробництва і тим самим знижують їх доходи; зниження споживчого попиту підприємців внаслідок того, що останні: а/ купують здебільшого предмети розкоші за високими цінами; б/ нагромаджують частину своїх доходів, які можна було б направити на споживання); зростання маси вироблених товарів внаслідок: а/ зростання продуктивності праці за рахунок використання машин, б/ прагнення підприємців виробляти більше для зростання своїх доходів; 5) пропозиції щодо повної реалізації річного продукту: а/ проведення державою спеціальних реформ: уведення соціального забезпечення робітників за рахунок підприємців, скорочення робочого дня, встановлення мінімуму заробітної плати, розробка заходів щодо участі робітників у прибутках підприємства; б/ недопущення концентрації багатства в руках окремих осіб шляхом відродження дрібної земельної власності, системи ремісницьких цехів, кустарного виробництва; в/ збуту товарів, що виробляються в більш розвинутих країнах, на ринках менш розвинутих країн.

П'єр Жозеф Прудон (1809-1865 рр.). Французький публіцист, економіст і соціолог, родоначальник анархізму. Головний твір: "Система економічних суперечностей, або Філософія жебрацтва". Основні ідеї: 1) використовуючи елементи методу діалектики, у кожній економічній категорії виділяє "погану" і "гарну" сторони, які суперечать одна одній; Завданням політичної економії є розробка заходів, що усувають усе "погане" і залишають "гарне" і тим самим надають економічній системі діалектичного руху. Теорія вартості: 1) вартість складається з двох частин: мінової /пов'язаної з потребами людини, що породжують рідкість і обмін/, споживчої /пов'язаної з достатком/; 2) конституйована вартість ("синтетична пропорція" – синтез мінової і споживчої вартості, що виражається в годинах робочого часу). Теорія доходів: 1) процент – одна з форм експлуататорського доходу; 2) рента – доход, який привласнюється землевласником і випливає з різної родючості землі. Теорія соціального устрою суспільства: 1) вартість є основою суспільних відносин. Вона не може сама по собі відтворюватись та існує лише завдяки насильству й обману; 2) власність – це крадіжка. У суспільстві власність повинна бути знищеною і його основою має стати індивідуальне володіння, засноване на особистій праці; 3) для формування системи індивідуального володіння необхідно: а/ створити "прогресивну асоціацію" і розформувати крупну власність; б/ встановити безгрошовий обіг шляхом створення "народного банку", який буде видавати виробникам "робочі посвідчення"; в/ знищити процент як форму доходу завдяки введенню дарового кредиту.