1. Етапи розвитку економіки й основні напрямки економічної думки.

Фактори розвитку економіки можна класифікувати за різними ознаками, зокрема: 1) спосіб обміну матеріальних благ /історична школа: В.Рошер, К.Кніс, Т.Шмолер, Б.Гільдебранд/; 2) роль матеріального виробництва й виробничих відносин у виникненні, розвитку, зміні способів виробництва /К.Маркс., Ф.Енгельс/; 3) географічний фактор /Л.Мечніков/; 4) історія грошей /Б.Гільдебранд/; 5) клімат /Є.Хентінгтон/; 6) культура, релігія /А.Тойнбі/ тощо.

У відповідності до класифікаційних факторів виділяються етапи розвитку економіки: 1) традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія підйому, стадія швидкого дозрівання, століття високого масового споживання /У.Ростоу/; 2) доіндустріальне, індустріальне, постіндустріальне суспільство /Д.Белл, Дж.Гелбрейт/; 3) первіснообщинний, азіатський, античний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний спосіб виробництва /К.Маркс,Ф.Енгельс/; 4) аграрна, індустріальна, технотронна цивілізації /О.Тоффлер/; 5) стародавня історія [100 тис. р. до н.е. – 5 ст. н.е.], середні віки [5‑15 ст.], новий час [16‑початок 20 ст.], новітній час [з 1941р. – до наших днів] /цивілізаційний підхід/.

Не універсальність існуючих підходів актуалізує комплексне дослідження господарського розвитку України як рівноправного суб’єкту економіки європейської та світової спільноти.

Виникнення економічної думки фіксується у формі опису та критичного аналізу ідей і поглядів попередників у творах учених-економістів.

Етапи розвитку економічної думки як науки: 1. Перша половина 19 ст. – кінець 19 ст.: Історичний аналіз не має самостійного значення, розвивається в рамках політичної економії і виступає обґрунтуванням тієї чи іншої концепції автора, носить критичний характер. Але в творах: 1) стаття Дж.Мак-Куллоха "Про політичну економію"; 2) книги та статті теоретиків історичної школи Німеччини Ф.Ліста, В.Рошера, Б.Гільдебранта, К.Кніса; 3) К.Маркс "Теорії додаткової вартості" (4-й том "Капіталу"), істор. аналіз стає необхідною передумовою і обґрунтуванням тієї чи іншої концепції або теорії, формуються його специфічні риси: хронологія, порівняльна ха-ка і узагальнення. 2. 19 ст.-початок 20 ст.: Історія економічних учень виділяється в самостійну науку і вводиться до навчальних програм європейських університетів. Проводяться перші наукові дослідження у даній галузі. Основні роботи: 1) Ш.Жид, Ш.Ріст "Історія економічних вчень"; 2) Й.Шумпетер "Історія економічного аналізу". 3. Початок 20 ст. – теперішній час: Історія економічних учень розвивається на власній основі, доповнюється дослідженнями про методологію історичного аналізу ідей та теорій минулого. Основні роботи: 1) М.Блауг "Економічна думка в ретроспективі"; 2) Т.Негаші "Історія економічної теорії"; 3) "Всесвітня історія економічної думки" під редакцією В.М.Черковця.

Основні напрямки економічної думки:

1) меркантилізм\ mercante-купець 16-17ст – 1ий вияв політекономії, багатство за рахунок торгівлі «купив-продав»: Монкретьєн, Мен.

2) фізіократія\ влада природи – багатство за рахунок роботи на землі(аграрний сектор): Кене, Тюрго.

3) класична політ економія – заснували Сміт та Рекардо – формулюють економ теорії, досліджують питання багатства країни за рахунок сфери вир-ва.

4) марксизм – Маркс та Енгельс – досліджували закони сус-ва з позиції робітничого класу та досвід класової боротьби народних мас проти експлуататорів.

5) маржиналізм\ marginal-граничний – базувався на концепції граничних доходів, витрат, досліджували поведінку фірми: Менгер, Бем-Баверк.

6) неокласицизм – за вільну ринкову економіку, держава не повинна втручатися: Маршал, Фрідмен.

7) кеінсіанство – Кеінс – за активне держ втручання.

8) інституціоналізм – бере в основу аналізу не тільки економ проблеми, але і пов’язує їх з соціальними, політичними проблемами: Веблен, Коммонс. Інститути – органи держ влади, сімя, монополії, релігія, все, що відображає звичаї, етику і еволюцію форм економіки.

9) неокласичний синтез – поєднання кеінсіанства з неокласичною теорією: Самуельсон, Хікс.