3. Транспортування насіння

Для транспортування насіння пакують у спеціальну тару, яка забезпечує збереження посівної якості насіння. Тара може бути жорсткою (фанерні та дерев'яні ящики, поліетиленові й металеві балони) або м'якою (мішки зі щільної тканини, п'яти - шестишарові паперові мішки, мішки із крафт-паперу). Маса одної м'якої чи жорсткої тари насіння не повинна перевищувати 50 кг. У кожну тару вкладають етикетку, а ззовні прикріплюють бирку із зазначенням видової назви насіння, маси партії, номера і дати складання паспорта, назви підприємства-заготівельника насіння.

Під час пакування та на всіх етапах транспортування потрібно захищати насіннєвий матеріал від дії на нього несприятливих чинників, що виводять його зі стану спокою, цим самим знижуючи посівну якість: пересихання, намокання, пліснявіння, впливу високої та низької температур, механічних пошкоджень, самозігрівання тощо. Упаковуючи, насіння не слід ущільнювати. Транспортують насіння деревних і чагарникових рослин у різній тарі всіма видами закритих транспортних засобів, згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

Насіння хвойних порід (сосни, крім кедрових, ялини, модрини, ялиці) перевозять у герметично закупорених металевих і поліетиленових балонах, у подвійних мішках зі щільної тканини, у скляних бутлях, вміщених у плетені корзини з прокладкою зі соломи.

Дрібне насіння листяних порід (бузини, верб, вільхи, платан, смородина, шовковиця та ін.) транспортують у поліетиленових або металевих балонах, а також у скляних обплетених бутлях, фанерних чи дерев'яних ящиках з м'якою підкладкою. Тару бажано герметично закупорювати.

Насіння бархату амурського, бруслини, граба, дерену, калини, липи, кісточкових і зерняткових порід, кедрових ін. перевозять у подвійних мішках із цупкої тканини, у фанерних або дощатих ящиках. Насіння кедрових сосен транспортують при температурі від 0 до +12 - 15°С.

Висновки

Отже, три основні чинники - вода, температура та кисень повітря визначають тривалість зберігання та збереження високої посівної якості насіння. Під час перевезення насіння з району в район, а також імпортного насіннєвого матеріалу разом з ним можуть бути завезені шкідники, збудники хворіб та насіння бур'янів, в т.ч. і карантині. Для запобігання такої небезпеки діє карантинний нагляд. Завезення імпортного та транспортування насіння з місць, заражених карантинними об'єктами, можливе тільки зі спеціального дозволу карантинної інспекції.

Особливо важливо в процесі зберігання стежити за зміною вологості насіння. Таке спостереження для насіння різних видів сосен, ялини, модрини, жимолості провадять за допомогою індикаторного папірця, просоченого хлористим кобальтом (СоС12+6Н2О), який змінює колір залежно від вологості повітря. У зневодненому стані "кобальтовий" папірець має яскраво-голубий колір.

Заборонено закладати насіння на зберігання в герметично закриту тару, якщо його вологість перевищує допустимі значення. У процесі зберігання насіння не рідше одного - двох разів на місяць піддають візуальному обстеженню. У разі виявлення зміни блиску, кольору, появи плісняви всю партію насіння просушують і повторно перевіряють на посівну якість.

Література

1. Бакай С.С. Інтенсивне насінництво зернових культур. Київ: Урожай. - 1992.

2. Державний реєстр сортів України. - Київ: Урожай. – 2010.

3. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин. - Київ: Вища освіта. - 2006.

4.Методичні рекомендації з вирощування високоякісного насіння сільськогосподарських культур. - Миколаїв. – 200.