2.4. Об’єднання підприємців

Переведення економіки України на ринкові засади супроводжується формуванням нових форм господарювання, до яких належать господарські товариства. Господарські товариства - це підприємства, організації й установи, створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. їхня дія регулюється Законом України “Про господарські товариства”. Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення та діяльності, а також права та обов’язки їх учасників і засновників.

До господарських товариств належать:

1. Акціонерні товариства.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Товариства з додатковою відповідальністю.

4. Повні товариства.

5. Командитні товариства.

Акціонерне товариство - це підприємство, Статутний фонд якого утворюється за рахунок внесків його учасників шляхом придбання ними акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом.

Частка кожного учасника товариства в цьому Статутному фонді визначається кількістю акцій, якими він володіє. Акціонерне товариство відрізняється від одноосібного підприємства такими ознаками: а) випуском і функціонуванням акцій; б) демократичною організацією управління; в) більш ефективним функціонуванням.

Спонукальним матеріальним мотивом купівлі акцій є можливість отримати прибуток на свій капітал у формі дивіденду. Дивіденд - це частина прибутку акціонерного товариства, яка виплачується власникам акцій згідно з розмірами вкладеного капіталу. Дивіденди розраховуються таким чином:

а) із загальної суми прибутку акціонерного товариства вираховуються видатки на розвиток;

б) вираховуються виплати процентів за кредити;

в) вираховуються виплати премій керівникам за успішну діяльність;

г) сума прибутку, яка залишилась, ділиться на кількість акцій.

Дивіденди можуть перевищувати розміри, які були оголошені при випуску акцій, а можуть і зовсім не виплачуватись. Все це залежить від ефективної діяльності акціонерного товариства.

Акціонерні товариства бувають двох видів:

а) закриті - це такі товариства, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть вільно купуватися та продаватися на ринку цінних паперів;

б) відкриті - це такі товариства, акції яких вільно купуються і продаються на фондових біржах.

В Україні на сучасному етапі формуються переважно акціонерні товариства закритого типу.

Акція - це цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства та дає право її власнику на отримання доходу у формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня прибутковості акціонерного товариства.

Акція - це документ, який дає певні права її власнику по відношенню до акціонерного підприємства. Система таких прав формує соціально-економічні функції акцій:

1) акція є свідоцтвом про внесення паю до капіталу акціонерного товариства;

2) акція є титулом власності й безпосередньо самою власністю (власник акції може отримувати на неї дивіденди, продати, подарувати, закласти в банківську систему);

3) акція дає право на отримання дивіденду пропорційно вартості акції й величині отриманого акціонерним товариством прибутку;

4) власник акції прямо чи безпосередньо має право контролю й участі в справах акціонерного товариства.

Існує два основних види акцій:

а) привілейовані акції, які гарантують своїм власникам першочергову виплату дивідендів у фіксованих процентах до номінальної вартості акцій. Вони забезпечують також приоритетну участь у розподілі майна на випадок ліквідації акціонерного товариства. Водночас власники привілейованих акцій не мають права голосу на зборах акціонерів, а отже, не мають формального права брати участь в управлінні акціонерним товариством. Акціонерне товариство може випустити до 10% привілейованих акцій від загальної їх кількості;

б) прості (звичайні) акції, що дають право участі їх власнику в справах акціонерного підприємства: брати участь у загальних зборах акціонерів, бути обраним до складу правління, бути обраним до ревізійної комісії. Прості акції дають своєму власнику право на отримання дивіденду, але після виплати його по привілейованих акціях і здійснення першочергових платежів, тобто, коли є чистий прибуток.

Ціна, за якою акції продаються і купуються на фондових біржах, називається курсом акцій.

Паралельно з акціями акціонерні товариства можуть випускати й облігації. Облігації відрізняються від акцій

а) акції не підлягають викупу, а облігації після закінчення певного строку викупаються;

б) по акції виплачується дивіденд, величина якого залежить від прибутку підприємства, а по облігації виплачується заздалегідь встановлений процент;

в) власник акції є співвласником акціонерного товариства, а власник облігації такого права не має, бо він не є співвласником підприємства, а лише його кредитором.

Вирішальний вплив на прийняття рішень акціонерного товариства має контрольний пакет акцій. Теоретично це 50% всіх випущених акцій і плюс ще одна, тобто, це найбільша кількість акцій, яка може бути зосереджена в руках одного акціонера. Тому при голосуванні, а кожна акція дає один голос, з тих чи інших питань діяльності акціонерного товариства власник такого пакету акцій завжди має можливість нав’язати акціонерам свою пропозицію. А в реальному житті контрольний пакет акцій набагато менший. Достатньо мати іноді 5-10% загальної кількості акцій, щоб однозначно впливати на рішення акціонерного товариства, оскільки акціонерний капітал, як правило, розподіляється серед маси акціонерів, які мають невеликі суми акцій і практично в загальних зборах акціонерів участі не беруть.

З розвитком акціонерної форми організації підприємств і формування системи участі, виникли і отримали широке розповсюдження холдинги. Холдинг - це компанія, яка створюється з метою скуповування контрольних пакетів акцій інших, дрібніших акціонерних товариств. Концентрація контрольних пакетів дає можливість холдингу контролювати ці компанії й використовувати їх діяльність у своїх інтересах.

Система участі - це володіння одними акціонерними компаніями контрольними пакетами акцій інших акціонерних товариств. Суть системи участі полягає в тому, що головна компанія - “мати” -скуповує контрольні пакети акцій інших компаній - “дочірніх”, які в свою чергу підпорядковують собі ще дрібніші товариства — “онуків” . Так створюється розгалужена система фінансової залежності, за якої, володіючи власним відносно невеликим капіталом, можна контролювати в декілька разів більший капітал, скеровуючи його діяльність у русло своїх інтересів.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Процес створення акціонерного товариства включає певні етапи:

а) оголошення про намір створити акціонерне товариство;

б) проведення підписки на акції;

в) проведення установчих зборів;

г) державна реєстрація товариства.

Засновники акціонерного товариства повідомляють через пресу, радіо, телебачення про відкриту підписку. Термін відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців. Якщо за цей час не буде покрито підпискою 60% акцій, акціонерне товариство не вважається заснованим. У випадку, коли підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники або установчі збори відхиляють зайву підписку. Статутний фонд збільшувати в даному випадку не дозволяється. Внесені гроші або майно повертаються підписникам не пізніше як через ЗО днів. До дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції повинні внести не менше 30% номінальної вартості акції.

Установчі збори скликаються в термін, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців від моменту підписки на акції. Вони є правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 50% оголошених до підписки акцій. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, вони скликаються повторно через два тижні. Якщо знову не буде кворуму, акціонерне товариство вважається не створеним. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори, в яких мають право брати участь всі акціонери. Акціонери реєструються, вказуючи кількість голосів, які має кожен учасник зборів. Загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають більше 60% голосів. Рішення загальних зборів приймається більшістю в 3/4 голосів акціонерів, що беруть участь у зборах з таких питань:

а) зміни Статуту товариства;

б) прийняття рішень про припинення діяльності дочірніх підприємств.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, присутніх на зборах. Загальні збори акціонерів скликаються не менше одного разу на рік, якщо інше не передбачене Статутом.

У період між зборами управління товариством здійснюється Радою, яка створюється загальними зборами.

Залежно від прийнятої у Статуті міри майнової відповідальності можуть бути таки види партнерства:

• повне товариство - це таке, в якому всі учасники здійснюють статутну діяльність у межах однієї фірми та несуть необмежену відповідальність за спільні борги (відповідають не лише особистою часткою, а й усім своїм майном). Особливістю є те, що кожний учасник повинен особисто працювати в товаристві, у зв’язку з чим робота в інших товариствах стає неможливою. Тут не створюються спеціальні органи управління, а за спільною згодою учасники товариства можуть передавати управлінські функції один одному. Застосовуються переважно економічні методи управління, започатковані на матеріальній зацікавленості. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо);

• просте товариство створюється внаслідок угоди учасників про об’єднання їхнього майна та особистої участі в його діяльності. У такому випадку товариство не є юридичною особою і має форму угоди про спільну діяльність, згідно з якою члени не відповідають за борги один перед одним, але несуть солідарну відповідальність за борги товариства усім майном, що йому належить. У такому товаристві кожен член може виступати від свого імені при укладанні різних угод. Загальний дохід товариства розподіляється відповідно до умов угоди між учасниками;

• командитне товариство це організація, що складається з одного або кількох учасників, які відповідають усім своїм майном за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени комплементарії), і одного або кількох членів, відповідальність яких обмежується їхніми внесками-паями (командитисти), їх називають пайовиками, або вкладниками. Вкладники у такому товаристві є інвесторами і не входять до складу засновників фірми. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства;

• товариства з обмеженою відповідальністю є формою спільної діяльності яка передбачає наявність статутного капіталу розділеного на частки, розміри яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність і ризик збитків лише в межах їхнього внеску. Право володіння частками статутного капіталу кожним партером підтверджується спеціальним свідоцтвом, яке не є цінним папером. Кожний партнер має право уступити свою частку одному або кільком учасникам цього товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю може складатися не менше, ніж з двох учасників. Управління здійснюють збори учасників товариства, а за необхідності - дирекція (директор). Найвищім органом управління є загальні збори його учасників;

• товариства з додатковою відповідальністю - це товариство, Статутний фонд якого поділений на частини, розміри яких визначені установчими документами. Учасники відповідають за його борги своїми внесками у статутний капітал, а в разі недостатності цих сум додатково, належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них. Об’єднання підприємств

Підприємства України можуть об’єднуватися для здійснення спільної господарської діяльності на добровільних засадах і на певний термін (або на невизначений).

Об’єднання підприємств здійснюються задля координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності і утворюються як господарські об’єднання.

Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єднались, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств -учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.