Заняття 5-8
Тема 2. Які бувають підприємницькі структури
Сумніви викликає не сама можливість планування, а можливість успішного планування.
Ф. Хайек
Ледарство - мати всіх пороків. Люди задоволені, якщо вони зайняті справою.
Бенджамін Франклін
Основні поняття. Підприємство, одноосібне володіння, партнерство, корпорація, господарські товариства.
Ключові питання. 1. Глава 7 Господарського кодексу України “Підприємство”.
Підприємства за видами діяльності.
Підприємства за організаційно-правовою формою.
Об’єднання підприємців.
Підприємства за розміром.
2.1. Підприємства як організаційна основа бізнесу
Глава 7 Господарського кодексу України “Підприємство”
Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.
Підприємство є економічно самостійним товаровиробником, що дає йому змогу на свій розсуд використовувати належне йому майно, визначати програму дій, обирати постачальників та споживачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообігу капіталу. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.
В Україні існують такі види підприємств:
приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу, кооперативу;
комунальне підприємство, засноване на комунальній власності територіальної громади;
державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;
підприємство засноване на змішаній формі власності.
Види підприємств за сферою діяльності
Підприємства класифікують за сферою - видом господарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування.
Підприємства різних сфер господарювання відрізняються між собою не тільки структурою, а й тим, що вони виробляють. У промисловості, наприклад, створюються як засоби виробництва (верстати, вантажні автомобілі, трактори тощо), так і предмети споживання (взуття, одяг, продукти харчування); молоко, зерно, м’ясо, вовна, соняшник, цукровий буряк - товари виробництва сільського господарства. Банки збирають вільні кошти і надають їх у кредит. Торговельні та фондові біржі сприяють прискоренню обороту капіталу, поєднуючи виробників і покупців. Виходячи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності так: виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.
Виробничі підприємства можуть самі реалізовувати свою продукцію, але головна їх функція - виробництво та надання послуг (кав’ярня, перукарня, ліцей, агрофірма, автомобілебудівний завод). Комерційні підприємства здійснюють товарно-грошові та торговельно-обмінні операції. Такі операції здійснюються у вигляді угод з купівлі - продажу або перепродажу товарів і послуг (торгівельні організації, що продають предмети споживання та засоби виробництва).
Посередницькі підприємства можуть надавати інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги (установи та окремі особи, які займають місце між підприємцем і споживачем). Потреба в них виникає тоді, коли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач - придбати.
Фінансове підприємство - різновид комерційного, відмінність лише у тому, що об’єктом купівлі -продажу є специфічний товар - гроші, валюта, цінні папери.
Кожний підприємець діє на свій страх та ризик і не може обійтись без надійного страхування на випадок небезпеки. Страхування - це формування грошових фондів та їхнє використання на відшкодування збитків на допомогу громадянам та іншим підприємствам у певні періоди життя та діяльності. Страхове підприємство виконує дві функції:
а) захищає бізнес і населення;
б) забезпечує прибуток.
Види підприємств залежно від способів утворення
Підприємства можуть бути створені однією особою (фізичною чи юридичною) за її власним рішенням або кількома особами (фізичними чи юридичними) за їх спільною домовленістю. Відповідно до цього підприємства можуть бути унітарними або корпоративними.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативи, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
2.2. Види підприємств за розмірами
Підприємства розрізняються за своїми розмірами. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними обігами, на яких працюють десятки і сотні тисяч працівників. Водночас розвиваються і функціонують крихітні фірми, на яких зайнято дві-три особи. Виробництво кожного товару чи послуги має свою специфіку. Наприклад, випікати піцу можна у себе вдома, у сімейній піцерії, в шкільній їдальні. В усіх випадках маємо приклади невеликих виробництв, що не потребують значних масштабів. Зовсім інший тип виробництва - випуск легкових автомобілів. Для їх виробництва потрібні великі підприємства. Оптимальним буде такий розмір підприємства, за якого забезпечується максимально можливий випуск речей чи послуг при мінімумі витрат на виробництво продукції та її доведення до споживача.
Отже, розрізняють підприємства малі, середні та великі.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність в усіх сферах господарювання. Вони роблять гнучкою ринкову економіку, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму, розвитку конкуренції, структурній перебудові економіки. У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та малому підприємстві - 50-70%.
Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швидко реагувати на кон’юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, мають можливості впровадження нових ідей у виробництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами. Ці переваги полягають у тому, що малим підприємствам не завжди вистачає коштів для застосування новітніх технологічних досягнень, а великим - мобільності для переналагоджування виробництва. їх значно менше, ніж дрібних, але більше, ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні тих сегментів ринку, які невигідні або через певні обставини не зайняті великими чи малими підприємствами. їхній асортимент не дуже різноманітний, але сталий, оскільки працюють вони на спеціалізованих ринках.
Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживання.