Тема 12. Основи теорії прийняття управлінських рішень

Класифікація управлінських рішень

№ з/п

Ознака класифікації

Характеристика

1

2

3

1

Вплив, яке вони справляють на майбутнє фірми

• стратегічні, що визначають головні шляхи її розвитку;

• тактичні - конкретні засоби просування шляхом розвитку фірми.

2

Часові горизонти

• перспективні рішення, орієнтовані на майбутнє;

• поточні, що виходять з потреб сьогодення.

3

Строки реалізації

• довгострокові (понад п'ять років);

• середньострокові (від року до п'яти);

• короткострокові (до одного року).

4

Рівнів ієрархії

• вищі управлінські ланки (чим вищий рівень ієрархії, тим більш стратегічний характер носить рішення. Слід зазначити, що на вищому рівні прийняття рішення має характер ініціативного);

• середні управлінські ланки (відбувається подальша конкретизація рішення, воно набуває характер наказів);

• нижчі управлінські ланки.

5

Ступінь обов'язковості виконання

• директивні, приймаються вищими органами управління відносно нижчих в умовах стабільної ситуації з приводу найбільш важливих проблем, що вирішуються на сучасному етапі або у найближчому майбутньому. Вони обов'язкові для виконання і розраховані на новий очікуваний результат;

• рекомендаційні рішення виробляються різноманітними дорадчими органами - комітетами або комісіями. Їх виконання бажане, але не обов'язкове, оскільки ті, кого вони стосуються, не підпорядковані тим, хто приймає рішення;

• орієнтуючі - як і директивні, призначені для низової ланки управління, однак діючих в умовах свободи від центру. Орієнтуючими можна вважати і прогнозні рішення.

6

За

функціональним змістом

• організаційні - рішення про становлення фірми, розподіл обов’язків між її засновниками;

• регулюючі - найчастіше приписують засоби здійснення тих чи інших дій у певних документах: правилах розпорядку, графіках роботи, нормах і нормативах;

• координуючі - носять в основному оперативний характер; типовими їх прикладами є надання слова на зборах, розподіл поточної роботи між виконавцями;

• контролюючі - слугують для оцінки тих або інших дій підлеглих і їх подальшого корегування.

7

За способом прийняття рішення

• вибіркові - що стосуються одного з аспектів проблеми, причому найчастіше взятого на здогад;

• систематичні - охоплюють проблему у цілому всій багатоманітності її окремих елементів.

8

Характеру роботи над ними і кількості учасників

1. одноособові - приймаються і розробляються однією особою;

2. колективні можуть бути:

• консультативні - приймаються на основі консультації з іншими (підлеглими, експертами) і на основі отриманих рекомендацій;

• спільні - приймаються на основі спільного рішення всіх учасників на підставі консенсусу, що виник у процесі його підготовки;

• парламентські - базуються на тому, що більшість залучених до нього осіб погоджуються з ним, їх участі в його виробленні не потрібно, а у більшості випадків йдеться про його затвердження.

9

По широті охоплення

• загальні - ті що застосовуються до найрізноманітніших проблем і мають в основі ті характеристики, які їх об’єднують (для всіх підрозділів фірми може існувати загальне рішення про час початку і закінчення робочого дня, графік обідніх перерв, виплату заробітної плати);

• спеціальні - рішення з питань, що становлять змістовний бік їх роботи.

10

За характером обумовленості

• запрограмовані - до їх прийняття призводить сама логіка розвитку ситуації, а задача тих, хто це рішення приймає зводиться до відповіді на питання не “що робити?”, а “коли робити?” і “як робити?” іншими словами, рішення спрямоване на вибір моменту початку дії і їх оптимального варіанту, пов’язаного з мінімізацією втрат або максимізацією результату. Найчастіше запрограмовані рішення пов'язані зі стандартними ситуаціями, які повторюються;

• незапрограмовані - рішення приймаються в неординарних ситуаціях і потребують індивідуального творчого підходу, що інтерпретує різ­номанітний досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво і чуття менеджера.

11

За функціональною спрямованістю

• виробничі

• збутові

• наукові

• кадрові

12

За змістом

• технічні - рішення стосуються об'єктивних факторів діяльності фірм - використання того або іншого обладнання, технологій, прийомів роботи;

• економічні - їхнім об'єктом стають витрати, які несе фірма і результати, які вона може у підсумку отримати;

• соціальні - рішення, які приймаються відносно персоналу фірми, його стану, умов праці, пільг.

13

За кількістю варіантів

• безальтернативні - приймаються у тому випад­ку, коли вже все ясно і з такого становища є тільки один вихід. Звичайно це рішення не складні та виникають у стандартних ситуаціях, наприклад, за відсутності кворуму збори слід відмінити або переносити;

• бінарні - рішення передбачає два можливих ва­ріанти, які можуть бути близькими або альтернативними.

• багатоваріантні - передбачають кілька досить рівноправних засобів в дії, що призводить до заданого результату, при цьому слід формувати систему технічних, економічних, соціальних та інших критеріїв, що дозволяють зробити вибір;

• інноваційні - рішення, яке формується із запропонованих варіантів. Пошук такого рішення відбувається на основі штучного комбінування потрібних характеристик з тих рішень, які були у цілому відхиленні.

14

За способом обгрунтування

• інтуїтивні - базуються на припущенні керівника про те, що його вибір є вірним. В цьому випадку присутнє “шосте почуття”, свого роду просвітління, яке приходить до найбільш досвідчених, що мають широкий світогляд менеджерів, що мають мінімум часу на прийняття рішення. При цьому ризик помилки досить високий і тому застосовувати цей спосіб варто лише у крайніх випадках.

• адаптивні - ґрунтуються на загальних знаннях, здоровому глузді і досвіді керівника. Воно передбачає дії, які в аналогічній ситуації у минулому були успішним, з корегуванням, зрозуміло, на сьогодення. Позитивним боком цього способу прийняття рішення є простота і оперативність, але він має низку істотних недоліків.

Слабким місцем адаптивних і інтуїтивних рішень є їх суб’єктивність. Остання обумовлена як характером керівника, у відповідності з яким вони можуть бути ризикованими або виваженими, інертними або імпульсивними, так і його особистою компетентністю, що визначаються досвідом і освітою, від яких залежить рівень розуміння ситуації і проблеми.

Психологи вважають, що необхідні для прийняття рішень твердість, витримка, вміння системно мислити приходять до більшості людей у віці близько 45 років і до 60 років їх рівень залишається досить високим.

• раціональні.

15

За формою

• усні

• письмові