Тема 3 Відомості про графіки навантаження. Показники, що характеризують графіки, їх розрахунок та шляхи поліпшення Основне устаткування ес

Парогенератор (котел)

По призначенню розрізняють кілька типів казанів, що працюють на эл. станціях:

1. Енергетичні парові казани - вони характеризуються високою одиничною продуктивністю (більше 160т/ч) і роблять пару, необхідний для виробництва ел. енергії

2. Водогрійні (пікові) котли -пристрої, необхідні для одержання гарячої води з тиском вище атмосферного, котра служить для опалення житлових і промислових будинків

Основними робочими елементами парового котла є поверхня нагрівання, що являє собою трубчасті поверхні, що нагрівають із однієї сторони димовими газами, а з іншої сторони омивані водою, що під впливом високої температури стає пароводяною сумішшю, а пізніше пором. Випарні поверхні, розташовані по стінах топкової камери називаються екранами котла, а топлення - екранованої. Пароперегрівник - трубчаста поверхня, що служить для підігріву пара вище температури насичення, за рахунок теплоти, переданою конвекцією.

Барабан котла служить для:

1. Забезпечення запасу води;

2. Забезпечення продувки котла, тобто видалення з живильної води шламу й солей;

3. Поділу парової й рідкої фази

В опускній шахті газоходу перебувають повітропідігрівник й економайзер. Повітропідігрівник - пристрій, що служить для підігріву повітря котла, що йде в пальники, для стійкого горіння факела. Економайзер - трубчаста поверхня, що служить для нагрівання живильної води димовими газами.

Конструкція котла опирається на несучий каркас, основними елементами якого є сталеві балки й колони. Казан із зовнішньої сторони має обмуровування, що складається зі сталевого аркуша товщиною 3-4 мм., вогнетривкої кладки й теплової ізоляції.

По способі циркуляції води котли розрізняють:

а)Із природною циркуляцією (барабанні);

б)Прямоточні із примусовою циркуляцією

Рух води котла із природною циркуляцією по випарному контурі здійснюється за рахунок різниці плотностей стовпів води що опускає й піднімальної. Циркуляція води в прямоточних котлів здійснюється примусово за допомогою насосів. Прямоточні котли, на відміну від барабанних можуть працювати при надвисоких тисках (більше 20 МПа)

Парова турбіна – це тепловий двигун, у якому внутрішня енергія водяної пари перетворюється в механічну енергію обертання. Сукупність нерухомих частин турбіни називають статором, а рухливих - ротором.

Всі сучасні парові турбіни - багатоступінчасті. Щабель турбіни - сукупність нерухомого ряду, укріплених на статорі соплових лопаток, у каналах між якими прискорюється потік пари й ряду робочих лопаток, у яких енергія пари перетвориться в механічну енергію обертання ротора.

Класифікація вітчизняних парових турбін

К - конденсаційна турбіна - вся пара, крім відборів на підігрів, протікає через проточну частину й надходить у конденсатор

Т - конденсаційна турбіна з теплофікаційним відбором пари

П - конденсаційна турбіна із промисловим відбором пари

ПТ - конденсаційна турбіна із промисловим і теплофікаційним відборами пари

Р - турбіна із протитиском - пара, що відробила, направляється до теплового споживача, що використає його для теплофікаційних або промислових цілей

Синхронний генератор

Для виробництва електроенергії використається трифазний синхронний генератор змінного струму. Частота обертання ротора генератора збігається із частотою обертання турбіни. На ТЕС частота обертання = 3000 про/хв, на АЕС - = 1500про/хв й 60 - 600 про/хв на ГЕС.

Турбогенератори мають горизонтальне виконання, діаметр ротора близько 1м, довжина до 6,5м. До обмоток машини подається охолодна речовина. По способі відводу тепла розрізняють непряме охолодження й безпосереднє. У першому випадку охолодження відбувається через ізоляцію, у другому охолодну речовину стикається з обмотками.

Як охолодна речовина може використатися повітря, вода, масло серії ТМ або водень. Найбільш кращим є водяне охолодження.

Гідрогенератори мають вертикальне виконання, діаметр ротора до 16м, діаметр статора до 22м, довжина 6,5м.

На роторі в синхронної машини встановлюється обмотка збудження.

До допоміжного устаткування станції відносять живильні, конденсаційні, циркуляційні насоси, тягодутьеві механізми, як привод яких використовуються потужні асинхронні двигуни, димарі, конденсатори, деаератори, градирні.